Захворювання, пов’язані з водою, в Україні

Підготовлено ВЕГО «МАМА-86»

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) приділяє особливе значення вивченню хвороб, які пов’язані з використанням або вживанням неякісної води та відсутністю відповідних умов санітарії. За даними ВООЗ, 25% населення постійно ризикує захворіти хворобами, пов'язаними із споживанням недоброякісної питної води.

До таких хвороб належать інфекційні захворювання (вірусний гепатит А, черевний тиф, дизентерія, холера, ротавірусні інфекції, лептоспіроз тощо) і хвороби, що пов’язані з хімічним забрудненням води (водно-нітратна метгемоглобінемія, флюорози, отруєння токсинами синьо-зелених водоростей тощо). На жаль, всі перелічені хвороби трапляються і в Україні. Щороку Міністерство охорони здоров’я повідомляє про спалахи тих чи інших захворювань, пов’язаних з водою.

Тільки за І півріччя 2005 року на території країни зареєстровано 12 спалахів небезпечних інфекційних захворювань, найбільше їхня кількість (5) виникла в дитячих навчально-виховних закладах внаслідок грубих порушень санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів; 3 пов'язані з незадовільним санітарно-технічним станом водопровідно-каналізаційних мереж та надходженням до споживача питної води, забрудненої мікробіологічними збудниками.

Вірусний гепатит А (ВГА)

Щорічно в Україні реєструються спалахи ВГА. Один з найбільших спалахів цього захворювання за останні роки був зареєстрований у 2003 році у м. Суходольску Луганської області, населення якого складає близько 24 тис. чоловік і де протягом літа захворіло 774 особи, з них 244 дитини. Тільки за 1 півріччя 2005 року по всій України було зареєстровано 5 спалахів ВГА, кількість хворих склала 129 осіб, у тому числі 48 дітей.

Вірусний гепатит А — інфекційне захворювання, що є результатом вірусного враження печінки. Передається фекально-оральним шляхом, з забрудненою водою та продуктами харчування. Основним джерелом інфекції є хворі. Погані санітарні умови та відсутність каналізації є головними причинами розповсюдження інфекції. Одноразово перехворілий вірусним гепатитом А захищений від цієї інфекції протягом життя. Вірус гепатиту А відрізняється високою стійкістю до факторів навколишнього середовища та до дезінфекційних засобів. Тривалість виживання вірусу в продуктах сягає 1 року.

Вірус частіш за все потрапляє в організм фекально-оральним шляхом, тобто при споживанні інфікованих води та продуктів харчування. Джерелом інфекції є хвора особа в останній тиждень інкубаційного періоду (який триває від 14 до 28 днів) і в перший тиждень захворювання. Період непрацездатності в середньому триває 35 днів. Летальні випадки від гепатиту А коливаються від 1% до 30%, при цьому спостерігається наростання летальності з віком, що пов’язано з підсиленням інфекції наявними хронічними захворюваннями печінки.

Симптоми захворювання:

Більшість випадків захворювання починаються з грипоподібних симптомів, що нагадують простудні захворювання— відсутність апетиту, загальна слабкість, нудота, блювота, підвищення температури. Частіше за все ці симптоми не зупиняють хворих і вони продовжують працювати, не звертаючись до лікаря.  Першим симптомом, що насторожує пацієнтів, є потемніння сечі, яке є однією з ознак жовтухи. Другою ознакою гепатиту, яку помічають близькі хворого, є пожовтіння склер (білків очей). Третьою класичною ознакою гепатиту є безколірність калу. Слід відзначити, що вірусний гепатит А може протікати і без жовтухи, коли єдиною ознакою інфекції можуть бути нудота, втрата апетиту і, можливо, болі в животі. Кількість форм з жовтухою збільшується з віком: жовтуха рідко зустрічається у дітей до 5 років і є практично обов’язковим супутником гепатиту А у дорослих.

Найбільш важкими формами вірусного гепатиту А є холістатична (дослівно «застій жовчі») і фульмінантна (миттєва). При першій домінуючими симптомами стає виражена жовтуха, значне збільшення печінки і сильне свербіння  шкіри, причиною якого є подразнення нервових рецепторів шкіри компонентами жовчі. Застій жовчі при такій формі вірусного гепатиту А виникає внаслідок значного запалення стінок жовчних протоків і печінки в цілому.

Запобігання шляхом: забезпечення чистою питною водою, ізоляція хворих та нагляд за випадками хвороби, знешкодження джерела інфекції.

Дизентерія

У 2004 році був зареєстрований спалах дизентерії Зоне, пов'язаний з уживанням забрудненої питної води, у спецшколі-інтернаті для дітей із психоневрологічними вадами Городецького району Львівської області, захворіли 12 осіб, з них 7 дітей; лабораторними дослідженнями встановлено мікробне забруднення питної води локальної артезіанської свердловини, резервуара та розвідної мережі спецшколи-інтернату.

Дизентерія — інфекційна хвороба людини із запаленням відділу товстої кишки, яка супроводжується явищами інтоксикації та проносом.

Симптоми захворювання: Важка форма дизентерії супроводжується вираженою загальною інтоксикацією і високою температурою (до 39—40° С і вище). Хворий загальмований, апатичний. Шкіра бліда. Частота випорожнень досягає 30—50 разів за добу. Кал слизисто-кров'янистий. У дітей можливе зневоднення. Можливі загальні корчі. Може виникнути інфекційно-токсичний шок: пульс дуже частий, стає ниткоподібним, падає артеріальний тиск крові.

Черевний тиф

Спалахи черевного тифу до 2001 року щорічно реєструвалися у Закарпатській області (м. Свалява). Проведена часткова реконструкція системи водопостачання призвела до зменшення кількості спалахів (усього 2 за 1997—2001 роки), але не до повної ліквідації цієї досить рідкої інфекції в наш час у Європі.

В Одесі з 14.07.04 р станом на 20.07.04 р. з діагнозом «черевний тиф» було госпіталізовано 11 осіб.

У грудні 2005 р. було зареєстровано спалах черевного тифу (захворіло 8 осіб) в с. Сімер Перечинського району Закарпатської області.

Черевний тиф — бактеріальна інфекція кишкового тракту і кровотоків, яку викликають бактерії Salmonella. Мікроби черевного тифу передаються через фекалії і сечу заражених людей. Люди стають зараженими після споживання води або їжі, з якими контактувала заражена особа, або через воду, яка забруднена стічними водами. Після потрапляння в шлунок бактерії розповсюджуються через кровоносну систему.

Симптоми можуть бути м'які або важкі і включають підтверджену лихоманку до 39°—40° C, анорексію, головний біль, проноси, рожеві плями на ділянках грудей і збільшення розміру селезінки і печінки. Симптоми проявляються через 1—3 тижні після зараження.

Методи запобігання: санітарна освіта про особисту гігієну, особливо щодо миття рук після користування туалетом і перед вживанням їжі; водопостачання; належні системи очистки; виключення носіїв хвороби при підготовці продуктів харчування.

Лептоспіроз

Людина може захворіти при контакті з сечею заражених тварин або контактуючи із зараженою водою в річках. Збудниками хвороби можуть бути  гризуни,  собаки, рогата худоба, свині і коні. Лептоспіроз може потрапляти через розрізи і розтерту шкіру, а також через слизові оболонки очей, носа і рота. Передача від людини до людини відбувається  рідко.

Симптоми захворювання: Хвороба часто важка для діагностування, тому необхідна обов’язкова лабораторна підтримка. Ранні стадії хвороби можуть проявляються в лихоманці, нестерпному головному болю, болю м’язів, почервонінні очей, черевному білю, жовчності, кровотечі на шкірі і слизових оболонках, блювоті, проносі та висипах. Випадки можуть прогресувати до важкої стадії та смерті.

Запобіжні засоби повинні бути засновані на знанні груп специфічного ризику інфекції.

Ротавірусні інфекції

В останні роки реєструються спалахи ентеровірусних інфекцій та гастроентериту, викликаного ротавірусами. Найбільш небезпечним був спалах ротавірусної інфекції у м. Одеса та Білгород-Дністровському районі Одеської області у 2000 році. Зареєстровано 3143 захворілих.

У 2003 році спостерігався спалах ротавірусної інфекції в м. Жовті Води Дніпропетровської області — 84 випадки захворювання, з них 70 дітей.

Симптоми захворювання: Часто хворіють діти у віці від 3 до 35 місяців, хвороба супроводжується сильним проносом (діареєю), високою температурою, блюванням, розладом шлунку. Тривалість — від 3 до 9 днів. Призводить до значної втрати води в організмі.

Шляхи запобігання: дотримання правил особистої гігієни, суворий контроль джерел водопостачання.

Холера

Хвороба викликається холерним вібріоном (Vibrio cholerae), циркуляцію якого спостерігають у південній частині України (Донецька та Миколаївська області). Потягом 1997—2001 рр. був зареєстрований лише один спалах холери у 1999 році у Маріуполі (Донецька область). Але виділення збудника з відкритих водоймищ (річки, прибережна смуга моря) має місце щорічно.

Зараження виникає після харчування або споживання питної води, забрудненої відходами заражених людей, а також з овочами і плодами, які були вимиті водою, забрудненою стічними водами.

Симптоми захворювання: Гостра інфекція кишечника починається раптово з безболісного водянистого проносу, нудоти і блювоти. Важкі випадки холери можуть призвести до швидкого обезводнення і смерті.

Щоб запобігти розповсюдженню холери, потрібне постачання безпечної питної води і належна особиста гігієна.

Водно-нітратна метгемоглобінемія

В Україні 5,7 млн. городян та 11,7 млн. сільського населення споживають воду із колодязів та індивідуальних свердловин, що живляться ґрунтовими водами і, у переважній більшості, знаходяться у незадовільному стані.

В останні роки спостерігається зростання антропогенного забруднення ґрунтових вод нітратами, які без очищення споживає населення у сільській місцевості. Вживання води з наднормативним вмістом нітратів небезпечне для здоров'я. З ним безпосередньо пов'язане захворювання водно-нітратна метгемоглобінемія у дітей до року, летальні випадки від якої реєструються все частіше.

Протягом останніх двох років офіційно повідомлялося лише про три летальні випадки внаслідок гострого отруєння нітратами дітей раннього віку на Дніпропетровщині. Проте ця проблема гостро стоїть на Полтавщині, де згідно з неофіційними даними до 2003 року траплялося до 20 випадків «блакитних немовлят» на рік, проте кількість померлих немовлят від цієї хвороби з 2001 року значно скоротилася. Є повідомлення в пресі про випадки і на Чернігівщині.

Метгематоглобінемія обумовлена токсичною дією нітратів, яка полягає у кисневому голодуванні тканини (гіпоксії), що розвивається внаслідок порушення транспортування кисню кров’ю, а також у пригніченні активності ферментних систем, що беруть участь у процесах тканинного дихання. Нітратна інтоксикація пов’язана з порушенням процесів окисного фосфорилювання, утворенням високого рівня метгемоглобіну в крові, розвитком ціанозу.

Симптоми хвороби у немовлят проявляються у вигляді посиніння ділянок навколо рота, рук і на стопах, тому цю хворобу ще називають «блакитний синдром немовлят». В дітей, що вражені цією хворобою, може бути блювота і пронос. У екстремальних випадках відзначене збільшення слиноутворення. Гостре нітратне отруєння у дітей в 7—8% випадків закінчується смертю.

Випадки метгематоглобінемії трапляються частіш за все в сільських регіонах, де використовується вода з колодязів. Групи підвищеного ризику складають:

• немовлята віком до одного року, що знаходяться на штучному вигодуванні;
• сільське населення, що споживає воду або продукти з перевищеним вмістом нітратів;
• чутливі до нітратів особи похилого віку, хворі на анемію, з захворюваннями дихальної системи, хворобами серцево-судинної системи.

У дітей перших місяців життя отруєння нітратами можливе через овочевий сік, молочні суміші, що готуються на воді, забрудненій нітратами. Особливо небезпечна хронічна дія нітратів для дітей.

Шляхи запобігання: вживання чистої від нітратів питної води.

Захворювання, пов’язані з дією токсинів ціанобактерій або синьо-зелених водоростей

Вони спричиняються декількома різновидами токсинів ціанобактерій, які впливають на тварин і людей. Найчастіші і найбільш важкі наслідки для здоров’я людей викликає дія токсинів при вживанні зараженої ними питної води та їжі а також під час проведення водних процедур. В Україні мають місце «цвітіння» синьо-зеленими водоростями водосховищ Дніпровського каскаду. Що може бути небезпечним як для купання, так і для вживання такої води для пиття або приготування їжі.

До симптомів інтоксикації належать: подразнення шкіри, судоми, блювота, нудота, пронос, лихоманка, хворе горло, головний біль, пухирі в роті і пошкодження печінки. При контакті з водою можуть виникати алергічні реакції, як, наприклад, астма, подразнення очей, висипи і пухирі навколо рота і носа.

Шляхи запобігання: під час «цвітіння» водойм уникати купання та використання води для пиття або для гігієнічних цілей.

Флюороз

В Україні є місця з техногенним та природним забрудненням підземних вод фтором. Проблема є гострою в Одеській, Львівській (с. Соснівка), Полтавській, Донецькій, Херсонській областях, де для водопостачання широко використовують воду з підвищеним вмістом фтору, що зумовлює появу ряду ендемічних захворювань. Так в Полтавській області широко використовуються природні підземні води з вмістом більше ніж 2—3 мг/л, а в певних випадках 7—9 мг/л (норма 1.5 мг/л), що призводить до захворювання населення флюорозом зубів або кісток.

Причини та симптоми: Флюороз викликає частіше за все питна вода. Помірні кількості викликають проблеми з зубами, але тривала дія великих концентрацій фтору може призвести до швидкого розвитку зубних симптомів, з часом фтор накопичується в кістках. Ранні симптоми скелетного флюорозу включають біль у суглобах. У складних випадках структура кісток і суглобів може змінюватись.

Шляхи запобігання: видалення надмірного фтору з питної води важке і дороге. Перевага надається заміні джерела водопостачання, де фтор присутній у безпечних концентраціях.

Використана література:

1. Прес-служба МОЗ. Прес-реліз «Губить людей вода... За незадовільний стан системи водопостачання, розплачуються медики»  20.05.2004.
2. Прес-служба МОЗ 07.12.2005 | 09:30 | Міністерство охорони здоров'я тримає під контролем ситуацію зі спалахом черевного тифу в с. Сімер (http://www.moz.gov.ua/ua/main/press/?docID=2115).
3. World Health Organization  Water Sanitation and Health (WSH) Water-related Disease
(http://www.who.int/water_sanitation_health/diseases/en/).
4. Прес-служба МОЗ Черевний тиф у м. Одесі
(http://www.moz.gov.ua/ua/main/press/?docID=2099).
5. Спалах гострої бактеріальної дизентерії в Одеській області (http://www.moz.gov.ua/ua/main/press/?docID=5302) 21.02.2006.
6. «Журнал колёса» Мельников О. «Ранний овощ: зло или благо?».
7. Ванханен В.Д. Майструк Н.Н Гигиена питания – К.: Здоров’я 1980