Президентові України
Віктору Ющенку
ЗВЕРНЕННЯ
Шановний Вікторе Андрійовичу!
Напередодні 20-ої річниці аварії на Чорнобильській АЕС Чорнобильський форум ООН оприлюднив результати дослідження «Спадок Чорнобиля: медичні, екологічні та соціально-економічні наслідки», в якому ставить під сумнів катастрофічність впливу радіації на здоров’я нинішніх та майбутніх поколінь. У цей же час Уряд України працює над стратегією розвитку паливно-енергетичного комплексу до 2030 року, в якій робить ставку на нові атомні енергоблоки, не обговорюючи свого рішення з народом, який зазнав Чорнобильського лиха.
Принцип застереження і негативний досвід України позбавляють нас необхідності доводити, що атомна енергетика може бути надзвичайно небезпечною. Це проатомні лобі повинні переконати всіх, що їхня галузь безпечна та корисна. Схоже, звіт Всесвітньої організації охорони здоров’я і мав стати одним із таких аргументів.
Висновки Чорнобильського форуму, окрім обурення, викликають недовіру, виправдану низкою незаперечних фактів.
1. Конфлікт статистичних даних.
У своїх дослідженнях міжнародна група експертів користувалася даними, зібраними й представленими українською стороною. Але висновки комісії суперечать офіційній українській статистиці.
За даними Міністерства праці та соціальної політики на 1 січня 2005 року в Україні статус інваліда внаслідок Чорнобильської катастрофи мали 104 тис. осіб (із них більше 64 тисяч — учасники ліквідації, 40 тисяч — потерпілі). На цей же період в країні нараховувалося 17 448 сімей, які отримують пільги внаслідок втрати годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Це люди, які ВЖЕ ПОМЕРЛИ.
У 2004 р. для встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС органами Міністерства охорони здоров’я було розглянуто 10 079 медичних справ постраждалих громадян. Причинний зв'язок хвороб і смерті підтверджено у 70% випадків.
У тритомному звіті Чорнобильського форуму зроблено висновки, що загальна кількість людей, загиблих внаслідок аварії, чи таких, що можуть загинути в майбутньому, становить близько 4 тисяч чоловік. Ця цифра включає близько 50 загиблих від гострої променевої хвороби, 9 дітей, які померли від раку щитовидної залози, та 3940 чоловік, що МОЖУТЬ ПОМЕРТИ від лейкемії чи раку в результаті впливу радіації.
За офіційними українськими даними на 1 січня 2005 року чисельність громадян України зі статусом постраждалих від аварії на ЧАЕС становила 2 646 106 чоловік (643 030 дітей). Серед них частка дорослих громадян, визнаних хворими за результатами медичних оглядів, невпинно зростає і становить серед учасників ліквідації 94,2%, серед евакуйованих громадян — 89,8%, серед тих, хто проживає на радіоактивно забрудненій території, — 84,7%. Серед дітей, які потерпіли внаслідок аварії й опосередковано зазнали її впливу, показник визнаних хворими становить 79,8%. (За період з 1986 до 2004 року в Україні прооперовано з приводу раку щитовидної залози 3270 громадян, яким на момент аварії було від 0 до 18 років. До 1986 року випадки цієї хвороби у дітей були одиничними. Для аналогії: згідно з білоруською статистикою у період з 1972 до 1985 року у дітей віком від 0 до 14 років зафіксовано 8 випадків раку щитовидної залози, а в період з 1986 по 2000 — 705).
Натомість міжнародні експерти у звіті повідомили, що підвищеного опромінення зазнали лише 600 тис. громадян України. Також вони зазначили, що із 4 тис. випадків раку щитовидної залози у дітей та підлітків смертю закінчилися лише 9. Інші 99% хворих поповнюють ряди тих, що «вижили», правда після хірургічного втручання, про що у звіті не згадано.
2. Недосконалість даних вітчизняної дозиметрії.
За висновками міжнародних експертів більшість аварійних працівників і людей, що проживають в забруднених зонах, отримали відносно низькі дози, порівнювані з дозою фонового опромінення. На основі чого робили висновки про величину та якість індивідуальних доз?
Група експертів користувалася результатами дозиметричних замірів, які здійснювалися спочатку радянськими, а потім українськими службами. Володимир Усатенко, експерт Національної комісії з радіаційного захисту України, так коментує вітчизняну дозиметрію: «У 1986 році єдиним способом індивідуального контролю доз зовнішнього опромінення персоналу був фотографічний метод. Двадцять шостого квітня 1986 року всі дозиметри внаслідок впливу потужного опромінення виявилися засвіченими. За розпорядженням адміністрації ЧАЕС вони були зібрані в два мішки, і подальша їхня доля невідома. Того ж дня о 12 годині зі складу апаратури третьої черги ЧАЕС було доставлено установку КТД-02 з комплектом індивідуальних дозиметрів, окрім того службою було отримано комплект конденсаторних дозиметрів ДКП-500 (200 штук) і дозиметри Д-2 і Д-500 із комплекту КІД-6. Ці заходи дозволили до 10 травня організувати індивідуальний дозовий контроль на задовільному рівні. Дозпункт був обладнаний спочатку в піонерському таборі «Сказочный», а 8 червня переведений до Чорнобиля. Скоро після цього усі документи з даними про опромінення персоналу були викрадені з сейфу ЧАЕС і знайти їх, незважаючи на участь прокуратури, не вдалося.
Для визначення оціночних значень доз використовувалися методи, що дозволяли отримати однаковий для всіх мешканців даного району показник дози зовнішнього опромінення, оскільки основою для розрахунків слугували дані вимірювання потужності експозиційної дози гамма-випромінення на відкритій місцевості.
До кінця 1991 року було відібрано 65 102 проби цезію, 18 615 проб стронцію і 633 проби плутонію. Окрім цього, відібрано 30 800 проб молока на вміст цезію. При цьому було обстежено 2,9 млн. га орних земель та 4 млн. га лісів. Не важко підрахувати, що на одну пробу цезію припадає більше ста гектарів лісів та орних земель, на одну пробу стронцію— 400 га, а на одну пробу плутонію — 10 тис. га. Що стосується вмісту цезію в молоці, який коливається в залежності від сезону, то фактично 30 800 проб на 2576 їдоків цього молока з цезієм дають таке саме точне уявлення про дози, як і вплив Тунгуського метеорита на рівень корупції в Аргентині.
У наступні роки система спостереження та лабораторного контролю в Україні методичного винищувалася, її замінила аналітична система дозиметричної паспортизації населених пунктів, іще меншою мірою пов’язана з індивідуальними дозами людей.
Якщо додати, що демографічні та епідеміологічні дослідження в Україні не враховували результатів дозиметричних спостережень, то можна зробити висновок, що ґрунт для найдовільніших інтерпретацій наслідків Чорнобиля визрів повністю. Хочеться вірити, що все це — не погані наміри, а звичайна недорікуватість вітчизняних та ООНівських чиновників».
3. Прихована небезпека малих доз радіації.
Окрім боргу перед людьми, які, розплачуючись за чужі експерименти, зазнали моральних і фізичних втрат, ми повинні усвідомлювати, що наслідки Чорнобильської катастрофи тільки починають проявлятися. Про це змовчали міжнародні експерти.
У звіті сказано, що відносно низькі дози опромінення, які отримала більшість потерпілих, не зумовили порушення репродуктивних функцій або зростання кількості аномалій, пов’язаних з радіацією. У цьому висновку експерти посилаються на відсутність доказів. Напівзнання — страшна річ, а коли ідеться про вплив радіації, слід пам’ятати:
1. Для впливу радіації на живі організми немає порогового рівня. Ще значить, якою малою не була б доза додаткового опромінювання, вона обов’язково спричинить ефект, тобто обов’язково викличе зміни серед групи опромінених, але у кого саме, коли і які заздалегідь визначити неможливо. Тому цей ефект прийнято називати стохастичним (випадковим).
Сьогодні визнано, що опромінення малими дозами внаслідок викидів на ЧАЕС зазнали не лише мешканці України, Білорусі та Росії. Вплив і наслідки зафіксовані в Польщі, Швеції, Греції та багатьох інших європейських країнах. Тепер кожному з нас загрожує підпасти під дію цього закону «випадковості».
2. Впродовж багатьох років вчені в різних лабораторіях світу проводять один і той самий експеримент — мух дрозофіл штучно опромінюють малими дозами радіації в одному чи кількох поколіннях і спостерігають за мутаціями та зміною тривалості життя. Досліди підтверджують, що якщо опромінені комахи в першому й другому поколіннях і показують підвищені показники росту та тривалості життя, то з кожним наступним поколінням ситуація погіршується. Кількість нових поколінь коливається в залежності від зовнішніх умов, але фінал завжди залишається незмінним — нащадки опромінених дрозофіл гинуть. На основі цього експерименту вчені зробили висновок, що опромінення в малих дозах призводить до дестабілізації генома.
Діти, опромінені до або одразу після народженні внаслідок аварії на ЧАЕС, іще не народили своїх нащадків. Іще неможливо провести масштабні дослідження, але це не виправдовує атомних енергетиків, які замовчують найстрашніший можливий наслідок впливу радіації — пошкодження спадковості.
Кому НЕ потрібен Чорнобиль?
Аварія на Чорнобильській АЕС до сьогодні залишається найбільшою атомною катастрофою в історії людства. Її наслідки і розголос, як скалка в оці, заважають атомним лобі безперешкодно підтримувати діяльність своєї невиправдано дорогої та небезпечної галузі з «підмоченою» репутацією. У цьому контексті звіт Чорнобильського форуму виглядає кишеньковим продуктом МАГАТЕ (Міжнародна агенція з атомної енергетики), особливо з огляду на договір про взаємне узгодження розповсюджуваної інформації, що існує між департаментами Організації Об’єднаних націй.
Сьогодні офіційний Київ не висловив на широкий загал обурення висновками комісії ООН. Завтра в Україні збудують 11 нових атомних блоків та перетворять на звалище радіоактивних відходів. Післязавтра наші діти й діти наших дітей не будуть знати, чому хворіють і помирають.
Ми не погоджуємося з висновками роботи експертної комісії Організації об’єднаних націй і вимагаємо від Верховної Влади України дати відповіді на наші запитання:
- Чому показники офіційної української статистики суперечать висновкам, що наведені в звіті Чорнобильського форуму?
- Яким чином результатом шалених капіталовкладень і роботи сотень експертів, включаючи й українську сторону, міг стати такий некомпетентний документ?
- Хто з українських експертів поіменно працював у складі міжнародної комісії і надавав дані Чорнобильському форуму?
І насамкінець, ми закликаємо офіційний Київ публічно висловити свою позицію щодо висновків міжнародної комісії ООН з питань наслідків Чорнобильської катастрофи!
Громадські екологічні організації України:
ЕКЦ «Бахмат» (Артемівськ),
«Голос природи» (Дніпродзержинськ),
ВЕГО «МАМА-86»,
Екоклуб (Рівне),
КРА «Екологія і світ» (АР Крим),
Асоціація «Наш дім» (Івано-Франківськ).
