«Україна на порозі Ріо+20: суспільний порядок денний для сталого розвитку» Друк
Вівторок, 03 квітня 2012, 17:15

caption20 березня 2012 року у Києві відбулась громадська дискусія «Україна на порозі Ріо+20: суспільний порядок денний для сталого розвитку», метою якої було проаналізувати політику сталого розвитку в Україні, обговорити основні виклики та перспективи переходу країни до сталого розвитку та зеленої економіки, а також сформувати спільний позиційний документ «Суспільний порядок денний для сталого розвитку України».

Захід було організовано Всеукраїнською екологічною громадською організацією «МАМА-86» та Регіональним представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні. У дискусії взяли участь представники Міністерства екології та природних ресурсів України, експерти, громадські організації, науковці та представники бізнес-спільнот.

 

Захід відкрили Ганна Голубовська-Онісімова, голова КР ВЕГО «МАМА-86» та Галина Мещерякова, науковий співробітник Фонду ім. Фрідріха Еберта. У своєму привітальному слові Г.  Голубовська-Онісімова наголосила на значущості цьогорічної конференції у Ріо-де-Жанейро для майбутнього людства.  Водночас, вона відзначила, що пройшло 20 років від конференції ООН з довкілля та розвитку, на якій приймався Порядок денний на 21 ст., а Україна й досі не прийняла власну Стратегію сталого розвитку. «Наразі, у світі відбувається інтенсивний підготовчий процес до КСР. На впровадження Принципу 10 Декларації Ріо 1992 р. готуються проект рішення щодо нового глобального договору про доступ до інформації на зразок Орхуської Конвенції ЄЕК ООН, розробляються Цілі споживання тисячоліття, Дорожня карта зі стійкого розвитку, інші ініціативи. Нещодавно глобальна громадська ініціатива з підготовки Угоди про стійке споживання та виробництво випустила перший проект документу. ВЕГО «МАМА-86» бере активну участь у низці ініціатив з підготовки до Ріо+20», — відзначила Г. Голубовська-Онісімова і закликала учасників дискусії подумати не тільки над додатками до тексту декларації Ріо, але і над новими ініціативами, які дозволять відродити інтерес в українському суспільстві до тематики стійкого розвитку і прокладуть місток від Ріо до Ріо — наприклад, започаткування кампанії з введення в Україні посади омбудсмена для майбутніх поколінь або утворення міністерства стійкого споживання і виробництва.

Розпочинаючи роботу першої сесії «Від Ріо до Ріо +20» Зоряна Міщук, виконавчий директор ВЕГО «МАМА-86», здійснила невеликий екскурс в історію міжнародного процесу зі сталого розвитку, а також розповіла про основні завдання цьогорічної Конференції в Ріо-де-Жанейро — поновлення політичних зобов’язань щодо сталого розвитку, оцінку досягнутих результатів і виконання попередніх зобов’язань та врахування нових викликів на шляху до сталого майбутнього людства. З. Міщуктакож розповіла про найважливіші ініціативи, які просуває на Ріо+20 міжнародне громадянське суспільство: прийняття Цілей сталого розвитку, впровадження 10-річних рамок програм сталого споживання та виробництва, розробку нового міжнародного договору з питань доступу до інформації та участі громадськості в прийнятті рішень, що стосуються довкілля («глобальна Орхуська конвенція»), створення Ради сталого розвитку в рамках ООН, запровадження інституту омбудсменів майбутніх поколінь на глобальному та національному рівнях тощо. Вона наголосила на важливості консультаційного процесу з різними зацікавленими сторонами (т.зв. основними групами) у підготовці і проведенні Конференції, в т.ч. розробці підсумкового документа. Модель такого консультаційного процесу варто перенести і на національний рівень, залучивши до дискусії про сталий розвиток різні сектори українського суспільства, НУО, бізнес-спільноту, науковців тощо.

Володимир Білоконь, заступник директора Департаменту державної екологічної політики та міжнародної діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України, присвятив свою доповідь сучасному стану впровадження ідей сталого розвитку в Україні. Він нагадав, що після Йоганнесбурзького саміту (Ріо+10) було прийнято Комплексну програму реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку на 2003–2015 роки, в якій пріоритетними завданнями названо подолання бідності, запровадження моделей сталого споживання та виробництва, охорона та раціональне використання природних ресурсів тощо. Однак реальним поступом в напрямку сталого розвитку можна вважати прийняття Стратегії національної екологічної політики України до 2020 р., яка, серед іншого, передбачає впровадження ключового принципу сталого розвитку — інтеграцію екологічної політики в секторальні політики. Серед найголовніших завдань Міністерства у напрямку руху до сталого розвитку і озеленення економіки, В. Білоконь назвав зелені державні закупівлі, імплементацію принципів більш чистого виробництва, ресурсо- та енергозбереження, сталого споживання та виробництва. Він також підкреслив роль громадських організацій у проведенні моніторингу та оцінки національної екологічної політики.

Коментуючи стан підготовки України до Ріо+20, В. Білоконь зазначив, що вже виділено кошти з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, підготовлено структуру Національної доповіді та надано пропозиції щодо створення міжвідомчої групи з підготовки участі України в Ріо+20.

Геннадій Марушевський, Директор Інституту екологічної політики та сталого розвитку Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, говорив про основні перешкоди, які стоять на шляху до сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях, зокрема про проблему непідзвітності та відсутності відповідальності за невиконання рішень самітів щодо сталого розвитку, а також інституційні бар’єри, зокрема, відсутність відповідного органу чи служби, яка вела б переговори щодо сталого розвитку на міжнародному рівні.

Професор Школи суспільних відносин Еванса Вашингтонського університету Збігнєв Бохняж розповів про поступ країн Центральної і Східної Європи в напрямку до сталого розвитку з 1992 року, коли у цьому регіоні спостерігалася гостра екологічна криза. Завдяки низці заходів (наприклад, відмові від субсидування екологічно шкідливої економічної діяльності, впровадження принципу «забруднювач» платить), цим країнам вдалося не тільки покращити екологічне становище, а й отримати економічні вигоди: відбулося швидке зростання екологічного ринку і розвиток екологічного підприємництва, значне збільшення екологічних інвестицій, створення робочих місць у екологічному секторі, зміна поведінки виробника та споживача та, загалом, значний прогрес у сталому розвитку.

Наталія Коржунова, провідний науковий співробітник Інституту природокористування та сталого розвитку НАН України та Геннадій Статюха, Директор Центрально-Східного інституту сталого розвитку НТУУ «КПІ» говорили про проблеми впровадження стратегій сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях та роль освіти у поширенні ідей сталого розвитку.

Робота другої сесії «Суспільство як рушій сталого розвитку», серед іншого, стосувалася перспектив зеленої економіки та ролі зацікавлених сторін, зокрема бізнес-спільноти, у забезпеченні переходу України до сталого розвитку. Світлана Берзіна, Голова екологічної організації «Жива планета», розповіла про перспективи «зелених» закупівель у громадському, державному та приватному секторах, надавши рекомендації щодо кроків, які слід здійснити для впровадження такої практики. Марина Саприкіна, директор Центру розвитку корпоративної соціальної відповідальності, говорила про роль бізнесу у просуванні ідей сталого розвитку та дбайливого ставлення до довкілля, представивши, зокрема, напрацювання проекту «Ініціатива 2020», спрямованого на співпрацю бізнесу та суспільства задля розвитку соціально та екологічно відповідального підприємництва. Тетяна Галушкіна, завсектором прикладних проблем екологізації економіки регіону Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (Одеса) у своєму виступі зосередилася на проблемах і перспективах впровадження зеленої економіки в Україні.

У подальшій дискусії свої погляди на перспективи переходу України до сталого розвитку та впровадження зеленої економіки висловили представники екологічних, молодіжних та інших громадських організацій, науковці, представники профспілок та підприємницьких асоціацій. Таке широке коло учасників дискусії дозволило по-новому поглянути на виклики, які стоять перед українським суспільством у впровадженні принципів сталого розвитку, а також спільно шукати шляхи їх подолання. Серед проблем, які учасники відзначили назвали основними перешкодами для сталого розвитку, — відсутність загальної стратегії розвитку України; слабкий інтерес з боку політиків та високо посадовців; брак важелів для інтеграції сталого розвитку у діяльність державних відомств та агентств, зокрема, відсутність координаційних механізмів; відсутність адекватного механізму планування, звітування та оцінки виконання програм в Україні; несприйняття ЦОВВ і передусім Мінекономіки принципів сталого розвитку; проблема розподілу екологічних фондів; слабкий інтерес до цієї теми з боку ЗМІ, невикористання освітніх можливостей для просування сталого розвитку та ін. Лише шляхом об’єднання усіх зацікавлених сторін — влади, громадянського суспільства, бізнесу — навколо формування державної політики сталого розвитку та утвердження ідей сталого розвитку в суспільній свідомості можливо досягти справжніх змін.

Результатом роботи учасників заходу стали розробка і подання експертних пропозицій для вироблення спільного позиційного документу «Суспільний порядок денний для сталого розвитку України».

DSCF1872

DSCF1880

DSCF1884

DSCF1903

DSCF1938

DSCF2040

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Головна Екологізація Новини «Україна на порозі Ріо+20: суспільний порядок денний для сталого розвитку»
Google+