Зустріч представників зацікавлених сторін з обговорення «Оцінки законодавчих, планових та інституційних рамок для сталого управління водними ресурсами в Україні у басейні ріки Тиса»

16 березня 2004 року в м. Ужгород відбулася зустріч представників зацікавлених сторін з обговорення «Оцінки законодавчих, планових та інституційних рамок для сталого управління водними ресурсами в Україні у басейні ріки Тиса». В семінарі взяли участь представники різних секторів суспільства, зокрема, експерти — провідні науковці, владних структур, державних установ та громадських організацій, яким небайдужа доля водних об’єктів — рік, які разом з притоками утворюють басейни. Басейнові принципи управління водними ресурсами впроваджуються з підтримкою міжнародних організацій. Програми сталого розвитку басейну ріки Тиса — спільна ініціатива регіонального екологічного центру для Центральної та Східної Європи (REC) та Програми Розвитку ООН. В даному випадку географія проекту «Програма сталого розвитку басейну р. Тиса» та «Оцінка законодавчих, планових та інституційних рамок для сталого управління водними ресурсами у п’яти країнах басейну р. Тиса» за підтримки REC-CEE та ПРООН–Угорщина, Румунія, Сербія і Чорногорія, Словаччина і Україна. Підґрунтям став випадок в Бая-Маре (Румунія), тобто викид ціанідів у ріку Тиса та проблеми з повенями, особливо на Закарпатті. Метою проекту стало визначення найважливіших проблем, зокрема, покращення рівня охорони навколишнього природного середовища, залучення громадськості до вирішення екологічних проблем, а також — розробка відповідного законодавства та його лобіювання на відповідному рівні. Цілями проекту стало сприяння сталому управлінню водними ресурсами, транскордонній співпраці між країнами басейну р. Тиса, спрямування та підтримка зусилля країн та допомога донорів для досягнення хорошого стану вод басейну р. Тиса.

Виконання проекту заключається в оцінці на національному рівні існуючого стану правової, політичної та інституційної систем, пов'язаних з сталим управлінням водними ресурсами; на регіональному рівні — порівняння політичної, правової та інституційної систем у п'яти країнах басейну р. Тиса, визначення головних перешкод ефективній співпраці з питань сталого управління водними ресурсами між п'ятьма країнами, рекомендації для покращення міжнародної і транскордонної співпраці для сталого управління водними ресурсами, а також консультації з зацікавленими особами щодо національної та регіональної оцінок.

Фахівцями було зазначено, що українське законодавство встановлює, що «Державне управління в галузі використання води і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом на основі державних, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів» (ВК, ст. 13). На даний час в Україні існує чотири басейнові управління водними ресурсами найбільших рік України, але басейн р. Тиса не відноситься до компетенції жодного з них. В зв’язку з ситуацією, що склалася, Програма розвитку водного господарства передбачає створення Верхньотисайського басейнового управління. Проте, наявне правове забезпечення басейнового принципу не достатнє для сталого управління використанням водних ресурсів на басейновому рівні. Крім того, існує протиріччя між територіальним за змістом об'єктом управління — річковим басейном — та галузевою структурою системи управління водокористуванням. Тому для усунення такого протиріччя та забезпечення достатньо ефективного використання фінансових ресурсів, необхідно утворити єдиний басейновий орган для акумуляції та розповсюдження фінансових ресурсів, які надходять для відновлення водних ресурсів та забезпечення кращої якості у водних об'єктах басейну, до якого обов'язковою участю представників органів центральної і місцевої державної влади, компаній водокористувачів, громадських екологічних організацій, інших суб'єктів, причетних до водокористування.

Деякі важливі питання водного менеджменту, такі як підготовка і фінансування пріоритетних проектів, чи впровадження заходів від повеней, вимагають залучення відповідних державних органів, яким українським законодавством надані спеціальні повноваження. Ще інші питання (наприклад, участь громадськості в прийнятті рішень та міжнародна співпраця) вимагають участі багатьох зацікавлених сторін і, відповідно, регулюються багатьма законами та нормативними актами, які необхідно спростити, прив'язати до базових законів, а також — до специфіки регіону.

В загальному, для успішного впровадження вищеназваних заходів, необхідно розробити Програму інтегрованого сталого розвитку, яка включатиме вирішення не тільки водних питань, але й ряд інших, наприклад, лісогосподарських, ландшафтних, туристсько-рекреаційних, природоохоронних, еколого-освітніх тощо.

За подальшою інформацією звертайтеся до:

Марта Корчемлюк, «МАМА-86-Яремче»