Чорнобильський проект 2005
Звіт Чорнобильського форуму ООН коментує Володимир Усатенко, Народний депутат України І скликання, Експерт Національної Комісії Радіаційного захисту України
Фактично Чорнобильський проект МАГАТЕ-ВОЗ–2005 нічим не відрізняється від попередніх проектів 1990 та 1996 років. Особливе здивування викликає склад офіційної інформації, зібраної експертами, та методологія її оцінювання.
В Україні статистичні звіти офіційно реєструють наслідки Чорнобильської катастрофи таким чином:
" поширення хвороб серед осіб, що мають статус постраждалих, зросло на 28,3%, показник загальної смертності серед постраждалих збільшився з 13,3 до 14,3, а серед ліквідаторів з 5,5 до 12,6 чоловік (на 1000 осіб);
" за даними Мінсоцпраці 17 448 сімей отримує допомогу з безробіття у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Ці показники є об'єктивними, оскільки мова йде про події, що вже відбулися і пов'язані з наслідками Чорнобильської катастрофи. Залишається питання аналізу зв'язку причини смерті з тими факторами, що її спричинили. Експерти МАГАТЕ та ВОЗ напряму пов'язали з впливом іонізуючого опромінення 56 смертей та очікують ще 4000 смертей від раку щитовидної залози та лейкозів. Усі інші смерті досить сміливо пов'язують з радіофобією, шкідливими звичками і т.д. На основі якої інформації зроблені висновки?
Дозиметрія. У 1986 році єдиним методом індивідуального контролю доз зовнішнього опромінення персоналу був фотографічний метод ІФКУ. 26.04.1986 року всі дозиметри в результаті впливу сильного опромінення від зруйнованого блока виявилися засвіченими. За розпорядженням адміністрації ЧАЕС вони були зібрані в 2 мішки для відправлення в ВНІІАЕС (Москва), але подальша їхня доля залишилася невідомою. 26 квітня 1986 року опівдні зі складу апаратури 3-ої черги ЧАЕС була доставлена установка КДТ-02 з комплектом індивідуальних дозиметрів, крім того, службою РБ станції був отриманий комплект конденсаторних дозиметрів ДКП-500 (200 шт.) і дозиметри Д-2 та Д-500 із комплекту КІД-6. Всі ці заходи дозволили до 10 травня організувати індивідуальний дозконтроль на задовільному рівні. Дозпункт був спочатку організований в п/т «Сказочний», після цього 8 червня переведений в м. Чорнобиль. Незабаром після цього всі документи з даними щодо опромінення персоналу були викрадені із сейфу ІДК ЧАЕС і знайти їх, незважаючи на залучення до пошуків прокуратури, не вдалося.
Визначення доз військових, що були призвані на збори з запасу, проводилося більш грубо. Оціночно сумарне променеве навантаження на армію в 1986—1987 роках приблизно складало 2х106 люд. бер, що зовсім не дає відповіді на запитання ні про величину індивідуальної дози, ні про її якість.
Для розрахунку оціночних значень доз, отриманих населенням, використовувалися «Методичні принципи розрахунку рівня зовнішнього та внутрішнього опромінення населення, що мешкають на територіях забруднених радіоактивними продуктами аварійних викидів Чорнобильської АЕС», затверджені головою НКРЗ Л. А. Ільїним 18 липня 1986 року. Запропоновані в цьому документі методи дозволяли отримувати лише дуже наближені, середні оцінки доз в умовах полігонного випробувального вибуху ядерного боєприпасу. Через рік, у вересні 1987 року «Методичні принципи...» були замінені затвердженими заступника Міністра охорони здоров'я СРСР «Методичними вказівками по оцінці поглиненої дози внутрішнього та зовнішнього опромінення населення». За допомогою цих методичних вказівок неможливо отримати ніякої інформації, крім однакових для всіх мешканців, що проживають в зазначеному районі, значень доз зовнішнього опромінення, оскільки основою для розрахунків слугували дані вимірювань потужності експозиційної дози гама-опромінення на відкритій місцевості.
Аналіз стану здоров'я населення, що проживає на забруднених радіонуклідами територіях, і учасників ліквідації аварії на ЧАЕС за матеріалами різних медичних установ України, Білорусі та Росії однозначно довів факт негативного впливу аварії на ЧАЕС. До 1990 року у всіх випадках спостерігалося збільшення загальної і для ряду хвороб відносної захворюваності, зниження кількості визнаними здоровими людей, зміна симптомокомплекса захворювань, посилення важкості захворювань, зменшення чутливості до дії лікарських препаратів. Але тільки в невеликій кількості випадків спостерігалася залежність доза — ефект. Причиною цього є як низька якість інформації про дози (див. вище), так і незадовільне вивчення медико-біологічних залежностей від впливу іонізуючого опромінення, а також інших впливів довкілля.
До кінця 1991 року було відібрано 65 102 проби цезію, 18 615 проб стронцію і 633 проби плутонію. Крім того, відібрано 30 800 проб молока і 6254 проби картоплі на вміст цезію. При цьому було обстежено 2,9 млн. га орних земель та 4,0 млн. га лісів. Неважко підрахувати, що на одну пробу цезію припадає більше ста гектарів лісів та орних земель, на одну пробу стронцію— чотириста гектарів, одна проба плутонію — на 10 тис. гектарів. Що стосується вмісту цезію в молоці, що коливається залежно від сезону, то, фактично, 30 800 проб на 2576 тис. їдоків цього молока з цезієм давало таке ж чітке уявлення про дози, як і вплив Тунгуського метеорита на рівень корупції в Аргентині.
У наступні роки система спостереження і лабораторного контролю в Україні методично знищувалася, її замінила аналітична система дозиметричної паспортизації населених пунктів, ще менш репрезентативна і ще менше пов'язана з індивідуальними дозами людей. Якщо до цього додати, що демографічні і епідеміологічні дослідження в України проводилися в повному відриві від дозиметрії, то необхідно відмітити, що підґрунтя для самих вільних тлумачень наслідків Чорнобилю визріли повністю. Хочеться вірити, що все це не злий намір, а звичайна недорікуватість вітчизняних і ООН-овських чиновників. Тим більше, що істина перевіряється дуже просто. Достатньо піврічної роботи однієї групи, обладнаної сертифікованою лабораторією для дозиметричних, спектрографічних та радіометричних досліджень у осіб із чорнобильського контингенту, що мають виражені стійкі симптоми захворювань, і всі різночитання чорнобильської катастрофи будуть усунуті.
