Рекомендації  семінару
«Проблеми хімічної безпеки в Україні у контексті синергізму трьох міжнародних конвенцій —  Роттердамської, Стокгольмської і Базельської»

Аналіз літератури, вивчення висновків експертів та врахування рекомендацій міжнародних організацій, а також результати, які було отримано під час обговорень дозволяють зробити наступні висновки:

• Азбест (назва включає усі різновиди азбесту) канцероген першої групи (за класифікацією МАДР).
• Проте існує думка групи фахівців про більшу небезпечність амфиболових азбестів у порівнянні з хризотиловими, які включені до Додатку ІІІ Роттердамської Конвенції і підпадають під процедуру попередньої обґрунтованої згоди при міжнародній торгівлі, в тому числі і в Україні.
• Незалежна оцінка ризику підтвердила, що всі види азбесту здатні викликати захворювання на рак легенів, мезотеліому та азбестоз. Визначити пороговий рівень дії, нижче за який азбест не представляє канцерогенної небезпеки неможливо.
• Невизначеність порогової величини для канцерогенного ризику хризотилу потребує того, щоб концентрація азбесту у повітрі підтримувалася на такому низькому рівні, який можливо досягти.
• Відсутність порогової величини для канцерогенного ризику хризотилу  потребує того, щоб концентрація хризотилового азбесту у повітрі робочої зони не перевищувала гранично-допустимої концентрації (ГДК).
• Азбест особливо шкідливий, коли його вдихають у вигляді пилу.
• Кількість випадків хвороб, що спричинені азбестом, співвідноситься з типом волокна, розміром волокна, дозою та промисловою переробкою азбесту.
• Куріння підвищує ризик виникнення раку легенів при дії азбесту.
• Оскільки для азбестообумовлених захворювань є характерним тривалий латентний період, то після скорочення використання азбесту слід очікувати зменшення числа захворювань в результаті його дії лише через декілька десятиліть.
• Наявні дані про вплив азбесту на здоров’я людей як в Україні, так і в регіоні країн Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії (СЄКЦА) є вкрай обмеженими і не можуть дати повну картину азбестових проблем на сучасному етапі розвитку цих країн. Необхідно розпочати роботу з проведення широких епідеміологічних досліджень про дію азбесту на здоров’я людей. Фінансування цих робіт повинні здійснювати азбестова промисловість та держава. В подальшому необхідно розробити план дій щодо ліквідації та запобігання ризику від дії азбесту.
• Для відновлення соціальної справедливості відносно посилення контролю за виявленням хворих на мезотеліому, необхідно створити у складі Національного канцер-реєстру підреєстр професійного раку.
• В регіоні країн СЄКЦА є всі підстави для дотримання і посилення жорсткості правил роботи з азбестом та пошуку менш агресивних його замінників.
• Сучасна промисловість пропонує основні замінники хризотилу до яких належать целюлоза, арамід, ПВХ (полівінілхлорид), ПВА (полівінілалкоголь), поліпропілен, поліетилен, мінеральна вата (кам’яні і шлакові волокна), скловолокно, керамічне волокно. Найбільш поширеними замінниками азбесту вважають арамідні волокна, номекс, целюлозу. Слід відзначити, що ризики канцерогенності для цих речовин визначені ще більш недосконало, ніж для азбестів. Однак, вже сьогодні відомо, що багато з замінників азбесту здатні глибоко проникати в легені (в залежності від діаметра волокна). Результати проведених експериментальних та епідеміологічних досліджень дозволили МАДР віднести мінеральну, шлакову і скляну вату, вогнетривкі керамічні волокна до групи речовин, які розглядаються як ймовірні канцерогени для людини. Так, застосування вогнетривких керамічних волокон створює ризик виникнення раку легенів 10^–6  на одне волокно/л.  В той же час скляні нитки не розглядаються як ймовірні канцерогени для людини. Слід відзначити, що концентрації штучних скловолокон у повітряному середовищі при використанні їх для теплоізоляції знаходяться в межах 10⁵—2х10⁶ волокон/м³, що, як правило,  вище концентрацій, які можливі при їх виробництві. Не виключено, що з часом та появою нових наукових даних може з’ясуватися, що замінники хризотилу мають рівний йому і навіть більший канцерогенний потенціал.
• В санітарно-гігієнічній та екологічній практиці в Україні не використовують ідеологію припустимого (прийнятного) ризику. Але саме ця ідеологія буде потребувати від законодавчої та виконавчої систем управління безпекою навколишнього середовища переходу від концепції «реагувати і виправляти», на якій будуються практичні дії в політиці «абсолютної» безпеки, до концепції «передбачувати і попереджувати», яка є основою політики «прийнятного» ризику. Перехід до такої ідеології, якою керуються сучасні розвинені країни світу, є вкрай необхідним в Україні. Вважають також, що прийняттю обґрунтованих управлінських рішень сприяє впровадження економічних методів оцінки їх потенційних наслідків на основі концепції «шкода — вигода» (витрати — вигода). Така практика також не знайшла широкого впровадження як в Україні, так і в інших  країнах регіону СЄКЦА.
• Вважаємо за доцільне, щоб держави, які мають великі запаси хризотилового азбесту та широко його використовують, в своїх оцінках і діях послідовно застосовували основні принципи, які дозволяють приймати більш обґрунтовані рішення в сфері гігієни і екології, в т.ч. і в зв’язку з азбестом.

1. До таких принципів належать:
   1. Принцип заміщення: при можливості адекватної заміни активніше переорієнтовувати виробництво на використання безпечних речовин, альтернативних азбесту.
   2. Принцип «право знати»: громадськість, робітники, мешканці територій, які зазнають впливу азбестової промисловості, повинні знати про небезпеку азбесту та спричинені ним захворювання, про обсяги викидів азбесту підприємствами, про концентрацію азбесту в повітрі та на робочих місцях. Така інформація повинна бути у вільному доступі, активно розповсюджуватися самим підприємствами, медичними установами, державними контролюючими органами.
   3. Принцип перестороги: навіть у тому випадку, якщо дані про небезпеку азбесту для здоров’я, які отримано в країнах регіону СЄКЦА на думку експертів не достатні для того, щоб оголосити хризотиловий азбест небезпечним для людини, згідно принципу перестороги, дані, що отримані експертами ВООЗ, повинні розглядатися як основоположні для ухвалення заходів зі зниження ризику потрапляння під дію азбесту на здоров’я, при умові визнання їх на національному рівні.

• Всім країнам регіону СЄКЦА необхідно ратифікувати Роттердамську конвенцію, яка дозволяє державам вимагати інформацію про небезпеку тієї або іншої речовини із списку Конвенції, перш ніж давати дозвіл на її імпорт.
• Недостатній контроль та пропуски в законодавстві призводять до несанкціонованого проникнення в країни регіону СЄКЦА азбестовмісних відходів, будівельних матеріалів, що містять азбест амфіболової групи (вже заборонений) та забруднений хризотиловий азбест, що може завдати додаткової значної шкоди здоров’ю населення країн регіону.

У країнах регіону СЄКЦА практично не ведеться інформаційна робота з населенням з питань, що стосуються дії азбесту на здоров’я. Відсутні популярні посібники з дотримання безпеки при роботі з азбестовмісною продукцією в побуті, а також доступна інформація про заходи щодо запобігання та зниження впливу азбестовмісного пилу на здоров’я людей, які проживають в безпосередній близькості від азбестодобувних копалень та переробних підприємств. Необхідно організувати широкі інформаційні та освітні кампанії з населенням і працівниками азбестовидобувної та азбестопереробної промисловості, спрямовані на  максимальне зниження ризику виникнення азбестообумовлених захворювань у регіоні. Ця робота повинна проводитися відповідно до принципів Оргуської конвенції «Про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля».

Вважаючи важливим ролі освіти, просвіти і поінформування при вирішенні проблем хімічної безпеки в Україні у контексті синергізму трьох міжнародних хімічних конвенцій  (Базельської, Роттердамської та Стокгольмської) ми пропонуємо:

1. Схвалили та підтримати ініціативу ВЕГО «МАМА-86», НПУ імені М. П. Драгоманова, щодо підвищення ролі, освіти, просвіти і поінформування при вирішенні проблем хімічної безпеки в Україні у контексті синергізму трьох міжнародних хімічних конвенцій  (Базельської, Роттердамської та Стокгольмської) з метою реалізації Стратегічного підходу до міжнародного регулювання хімічними речовинами (СПМРХВ) та заміни підходу до виробництва і широкого використання хімічних речовин з метою мінімізації їх шкідливого впливу на здоров’я людей і довкілля.
2. З метою посилення ідей хімічної безпеки та підвищення ролі освіти, просвіти і поінформування в цих питаннях пропонуємо започаткувати щорічний національний постійно діючий семінар з питань хімічної безпеки на базі НПУ імені Драгоманова у партнерстві з ВЕГО «МАМА-86» та звернутися з цією ініціативою до відповідних міністерств та відомств.
3. Для консолідації зусиль при вирішенні питань в галузі хімічної безпеки та обміну інформацією і досвідом пропонуємо провести міжнародну конференцію з цих питань у 2009—2010 рр. на базі НПУ імені Драгоманова у партнерстві з ВЕГО «МАМА-86» та звернутися з цією ініціативою до відповідних міністерств, відомств та донорів.
4. Для підготовки вищезазначених заходів створити відповідні робочі групи.
5. З метою практичної реалізації ініціативи ВЕГО «МАМА-86» щодо продовження інформаційної роботи з пошуку та визначення нових місць і накопичень непридатних пестицидів на теренах країни створити для цього відповідну групу підтримки.