Полтавська міська екологічна громадська організація «МАМА-86» з 2008 року впроваджує проект «Мобілізація та місцеві дії» (Empowerment and Local Action — ЕLA). Одним з напрямків його діяльності є з’ясування стану питної води у сільській місцевості та чинників, які впливають на цей стан.

Зокрема учасникам проекту було важливо дізнатися, який вплив здійснюють сміттєзвалища, близькість туалетів з вигрібними ямами, інших осередків забруднення на якість води в колодязях. Місцем проведення проекту обрано село Гожули Полтавського району.

Село Гожули знаходиться на відстані 2 км від міста Полтава. Природні та кліматичні умови сприятливі для сільського господарства, як рослинництва, так і тваринництва. На території села розміщено 994 дворища, де проживають 3600 жителів. До сільської громади відносяться мешканці с. Гожули, мікрорайону Біофабрика та найближчих хуторів. На території проживає 478 дітей, включаючи 172 дитини до 6 років та 306 школярів. Серед мешканців нараховується близько 650 пенсіонерів. У с. Гожули діє навчально-виховний комплекс (НВК), де навчається 155 школярів та близько 20 дошкільнят, колектив НВК складає 30 чоловік.  Крім НВК. у с. Гожули є медпункт, аптека, будинок культури, два магазина, кафе та бібліотека. Основна частина населення займається сільським господарством (більше 50%), інші працюють у місті. Більшість жителів мають город чи займаються садівництвом. Вирощуються пшениця, ячмінь, жито, гречка, горох, кукурудза, буряк, соя, соняшник тощо.

У червні 2009 року «МАМА-86-Полтава» провела інвентаризацію місцевих звалищ і виявила наступні результати. За селом є одне санкціоноване звалище, розміщене на відстані близько 1,5 км від людського житла. Тут накопичуються, головним чином, побутове сміття та будівельні відходи.

Але Гожули потерпають від стихійних смітників. Один із них час від часу виникає між Гожулівським НВК та недобудованим приміщенням школи. Щоправда учні, організовані шкільною адміністрацією, та місцеві мешканці-добровольці регулярно прибирають це звалище. Та, на жаль, воно знову й знову виникає. Тут переважає побутове та будівельне сміття, пластик, скло, гілля дерев. Відстань від цього стихійного звалища до криниці громадського користування всього 70 м, і цілком зрозуміла небезпека для питної води, яка може виникнути при накопиченні такого сміття. На даний момент рівень нітратного забруднення в криниці складає 100 мг/л, що більше ніж вдвічі перевищує гранично допустиму норму.

На відстані приблизно 1 км від житла розміщені колишні хімсклади. Тут здавна розташувалося величезне звалище, де можна побачити те саме побутове та будівельне сміття. Нині територія належить приватному власнику, який докладає всіх зусиль для ліквідації цього смітника. На фото видно залишки звалища, які іще займають досить велику територію.

Але найбільше занепокоєння викликає звалище у районі природних ярів, які розміщені нижче провулка Балковий. Відстань до найближчих будівель від 50 до 100 м. Мешканці стверджують, що сьогодні вони не користуються своїми криницями, але колишні дослідження показували нітратне забруднення з перевищенням норми у 5 разів. Це й не дивно, адже однією з причин нітратного забруднення є наявність нечистот, що проникають у підземні течії, а далі до людських криниць. Крім того, жителі скаржаться на неприємний запах, який іде від смітників, особливо у спеку. Ці звалища займають досить значну територію і, на жаль, мають тенденцію до збільшення. Тут окрім перерахованих вище типів сміття зустрічаються й органічні відходи.

На жаль, у селі не практикують організованого збору вторсировини. Збирання металобрухту, макулатури чи склопосуду ведеться лише на приватному рівні. Пластик не збирають зовсім, що пов’язано, напевно, з проблемою збуту. Найбільш розповсюдженим є спалювання побутових відходів, що, як відомо, призводить до забруднення атмосферного повітря.

ПМЕГО «МАМА-86-Полтава» провела опитування місцевих жителів. В анкетуванні взяли участь 100 домогосподарств.
Аналіз результатів показав, що більше 50% опитаних домогосподарств використовують колодязну воду для пиття і мають на подвір’ї туалет з вигрібною ямою. Глибина криниці, в основному, менше 20 м, а відстань між туалетом та криницею, переважно, трохи більше 15 м. Слід зазначити, що паралельно з анкетуванням проводився аналіз води в криницях цих господарів. Зі 100 досліджених 61 криниця мала перевищення вмісту нітратів.

На території половини приватних садиб господарі облаштували місце для компостування та використовують органічні відходи як добрива для городу чи саду. Найчастіше використовуються відходи з кухні, речовини тваринного (продукти життєдіяльності свійських тварин: свиней, корів, коней, курей) та рослинного походження (бур’яни, гілки дерев, кущів). Як відомо, таке поводження зі сміттям є раціональним використанням органічних речовин, альтернативою ліквідації його на звалищах. Приблизно 60% домогосподарств практикують роздільний збір органічного та неорганічного сміття, що означає виділення сміття, яке легко розкладається, із загальної маси.

Опитування показало, що більшість (майже 75%) мешканців готові платити за організований збір сміття машиною з приватних дворищ. Зараз жителі (ті самі 75%) найчастіше вивозять сміття на звалища за селом кілька разів на тиждень.

Юлія Бережна, «МАМА-86-Полтава»