20–22 червня 2012 в Ріо-де-Жанейро проходитиме глобальний саміт — Конференція ООН зі сталого розвитку («Ріо+20») — одна з наймасштабніших міжнародних подій десятиріччя, в рамках якої світові лідери, представники міждержавних та неурядових організацій, бізнесу та інших ключових груп підбивають підсумки міжнародних зусиль у напрямку сталого розвитку людства, здійснені з часу історичного «Саміту Землі» (Конференції Ріо, 1992), а також спільно виробляють концепцію подальших дій із сталого розвитку, що дозволили б скоротити бідність у світі, сприяти утвердженню соціальної справедливості і належному захисту навколишнього середовища з урахуванням стрімкого зростання чисельності населення планети, а також системних криз, з якими зіштовхується людство (екологічної, економічної, продовольчої тощо).

Згідно з офіційним баченням, КСР ООН має на меті забезпечити поновлення взятих раніше політичних зобов’язань, оцінити прогрес та прогалини у впровадженні зобов’язань з останніх конференцій, а також вирішити нові виникаючі проблеми. Пріоритети конференції — зелена економіка в контексті сталого розвитку та боротьби з бідністю, та інституційні рамки для сталого розвитку.

Огляд попереднього міжнародного процесу із сталого розвитку/довкілля

Конференція зі сталого розвитку ООН (КСР ООН або Ріо+20) відбувається через 40 років з часу першої міжнародно-політичної конференції високого рівня, присвяченій довкіллю, та через 20 років з часу історичного Саміту Землі в Ріо-де-Жанейро, де, зокрема, було прийнято фундаментальний документ з питань сталого розвитку — «Порядок денний на ХХІ сторіччя».

Конференція в Стокгольмі

Конференція ООН із людського довкілля проходила в Стокгольмі, Швеція, 5–16 червня 1972 року, та ухвалила три головні рішення: Стокгольмська Декларація, Стокгольмський План дій, що складався із 109 рекомендацій щодо міжнародних дій проти деградації довкілля для урядів та міжнародних організацій, а також комплекс з 5 резолюцій, що закликали заборонити тестування ядерної зброї, передбачали створення міжнародного банку даних екологічної інформації, діяльність, пов’язану з розвитком та довкіллям, заснування екологічного фонду, створення Екологічної програми ООН (ЮНЕП), що мала стати центральним органом з питань координації глобального екологічного співробітництва та укладення договорів.

Комісія Брундтланд

В 1983 році Генеральна Асамблея ООН (ГА ООН) заснувала незалежну комісію з визначення довгострокового порядку денного. Міжнародна комісія з довкілля та розвитку, більш відома як Комісія Брундтланд (названа на честь голови Комісії — Гру Харлем Брундтланд), що згодом видала звіт «Наше спільне майбутнє» (Our Common Future), 1987, що підкреслив необхідність кожній країні підготувати Стратегії розвитку, що визнавали б межі екосистем, в яких вони спроможні відновлюватися та поглинати відходи. Комісія наголосила на зв’язку між економічним зростанням та екологічними проблемами, а також визначила боротьбу із бідністю як необхідну та фундаментальну вимогу екологічно сталого розвитку.

Конференція ООН з довкілля та розвитку, також відома під назвою «Саміт Землі» , відбулася 3–14 червня 1992 року в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, та залучила більше 100 глав держав та урядів, представників із 178 країн та загалом близько 17000 учасників. Головним результатом Конференції стали Декларація Ріо щодо довкілля та розвитку, «Порядок Денний на ХХІ століття» та Декларація про лісові принципи. Рамкові Конвенції ООН про зміни клімату та біорізноманіття також були відкриті для підписання під час Конференції в Ріо. «Порядок Денний на ХХІ століття» закликав створити Комісію із сталого розвитку, яка б діяла як функціональна комісія Економічно-соціальної Ради ООН (ECOSOC) та забезпечила подальше впровадження результатів Конференції, заохочувала міжнародну співпрацю та оцінювала прогрес впровадження «Порядку Денного» на локальному, національному, регіональному та міжнародному рівнях.

UNGASS-19. 19та спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН для загального перегляду та оцінки «Порядку Денного на ХХІ століття» (23–27 червня 1997 року, Нью-Йорк) прийняла Програму подальшої імплементації «Порядку Денного», а також оцінила прогрес з часу Конференції Ріо.

Всесвітній Саміт із сталого розвитку (WSSD) проходив з 26 серпня по 4 вересня 2002 року у Йоганнесбурзі, Південна Африка. Метою Саміту, відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН 55/19, було провести 10-річний перегляд зробленого після Конференції Ріо та активізувати міжнародні домовленості із сталого розвитку. Саміт зібрав більше 21000 учасників із 191 країни. Делегати провели переговори та прийняли Йоганнесбурзький План впровадження та Йоганнесбурзьку декларацію із сталого розвитку. Перший представляв собою рамки дій з впровадження зобов’язань, попередньо прийнятих на Саміті Землі. Декларація окреслила шлях, пройдений від Конференції в Ріо до WSSD, визначила основні проблеми, підкреслила важливість багатосторонньої співпраці та наголосила на потребі впровадження.

64-та Генеральна Асамблея ООН. 24 грудня 2009 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію 64/236 та прийняла рішення провести Конференцію із сталого розвитку в 2012 році у Бразилії. Ця Резолюція також закликала провести три зустрічі Підготовчого Комітету до Конференції ООН зі сталого розвитку. 14 травня 2010 року Генеральний Секретар ООН Пан Гі-мун призначив Шана Зуканга Застуником Генерального секретаря ООН із економічних та соціальних відносин. Генеральний Секретар ООН також призначив Бріс Лалонд (Франція) та Елізабет Томпсон (Барбадос) виконавчими координаторами.

UNCSD PREPCOM I (Перша зустріч Підготовчого Комітету) проходила 17–19 травня в Нью-Йорку, у Штаб-квартирі ООН. Підготовчий Комітет оцінив прогрес та прогалини у впровадженні рішень основних самітів із сталого розвитку, в тому числі нові виклики — зелену економіку в контексті сталого розвитку та подолання бідності та інституційні рамки для сталого розвитку (ІРСР). Учасники також організували свою роботу до 2012 року та переглянули правила проведення КСР ООН.

Перші міжсесійна зустріч. Ця зустріч проходила 10–11 січня 2011 року в Штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку. Делегати заслухали підсумки звіту щодо забезпечення поновлення політичних зобов’язань стосовно сталого розвитку. Провели панельні дискусії на тему зеленої економіки в контексті сталого розвитку та подолання бідності, а також інституційних рамок сталого розвитку.

UNCSD PREPCOM II (Друга зустріч Підготовчого Комітету) пройшла 7–8 березня 2011 року, також в Штаб-квартирі ООН. Делегати ще раз оцінили прогрес та прогалини у впровадженні рішень головних самітів із сталого розвитку, обговорили концепцію зеленої економіки та ідею «голубої економіки», та провели дебати стосовно інституційних рамок сталого розвитку. Наприкінці зустрічі було прийняте рішення стосовно процесу підготовки проекту підсумкового документу для КСР ООН.

Регіональні та міжрегіональні зустрічі КСР ООН. Протягом другої половини 2011 року прошов ряд регіональних та міжрегіональних зустрічей стосовно підготовки КСР ООН. Вони також включали три міжрегіональні зустрічі для малих острівних країн, що розвиваються, а також регіональні зустрічі, організовані регіональними економічними та соціальними комісіями ООН.

Під час Регіональної підготовчої зустрічі країн Латинської Америки та Карибського регіону, що пройшла в Сантьяго, Чилі, 7–9 вересня 2011 року, делегати закликали до пошуку кращих шляхів оцінки багатства країн, щоб ті відображали три головні стовпи сталого розвитку, а також гнучкі та ефективні міжнародні ІРСР, що забезпечували б інтеграцію цих трьох стовпів. Також на зустрічі обговорили пропозиції Колумбії та Гватемали запустити процес розробки Цілей сталого розвитку.

Регіональна підготовча зустріч Арабських країн проходила 16–17 жовтня 2011 року у Каїрі, Єгипет. Делегати наголосили на нестачі спільного визначення поняття зеленої економки, а також погодилися її сприймати як інструмент сталого розвитку, а не новий принцип, що може його замінити. Учасники також наголосили на потребі балансу між трьома стовпами сталого розвитку.

Регіональна підготовча зустріч країн Азії та Тихого Океану відбулась 19–20 жовтня 2011 року в Сеулі, Корейська Республіка. Хоча більшість наголошувала на перевагах зеленої економіки, були й думки стосовно того, що вона не повинна приводити до протекціонізму чи особливих умов. Стосовно ІРСР, більшість зійшлися на посиленні ЮНЕПу, але так і не було досягнуто згоди, чи повинно це бути досягнуто з допомогою надання ЮНЕПу статусу спеціальної агенції. Деякі учасники також виразили зацікавлення та підтримку ідеї заснування Ради сталого розвитку.

Регіональна підготовча зустріч країн Африки пройшла 20–25 жовтня 2011 року в Аддіс-Абебі, Ефіопія. Під час обговорення ІРСР деякі делегати заперечували проти ідеї трансформування ЮНЕП в спеціальну агенцію, однак усі учасники погодилися із необхідністю посилити цю програму. Делегати підтримали концепцію зеленої економіки, вказуючи на необхідність більш чіткого її визначення, а також того, що вона не має призводити до протекціонізму чи особливих торгівельних умов, а також має містити концепцію сталого управління землею.

Регіональна підготовча зустріч Європи та Північної Америки пройшла в Женеві, Швейцарія, 1–2 грудня 2011 року. Учасники закликали вдосконалити моніторинг та оцінку прогресу стосовно сталого розвитку, кращої інтеграції трьох стовпів сталого розвитку, а також сильнішої міжрегіональної співпраці. Також обговорили принципи сталого розвитку та дорожню карту зеленої економіки. Стосовно ІРСР, більшість підтримала вдосконалення та перетворення ЮНЕП, створення Ради сталого розвитку, посилення регіональних комісій та національних рад сталого розвитку, залучення громадського суспільства.

Друга міжсесійна зустріч. Ця зустріч відбувалася в Штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку 15–16 грудня 2011 року. Учасники обговорили подання урядів, органів ООН, міжурядових організацій та головних груп, та надали коментарі та керівні принципи для розробки, структури та формату «Нульового проекту» підсумкового документу, що має бути прийнятим на КСРООН.

Перше обговорення Нульового проекту підсумкового документа «Майбутнє, якого ми прагнемо». Зустріч проходила в Штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку 25–27 січня 2012 року. У своїх вступних заявах, учасники погодилися, що нульовий проект має бути основним фундаментом для обговорень. Також прийняли письмові коментарі до перших двох частин — Преамбули/Початкових положень та Частини по відновленню політичних зобов’язань, та розпочали обговорення стосовно цих частин.

Перші «неформально неформальні» консультації та Третя міжсесійна зустріч пройшли 19–20 березня 2012 року у Нью-Йорку. Делегати були залучені до довгих переговорів стосовно тексу, пропозицій до його зміни та реакції на пропозиції інших учасників. Під кінець зустрічі, більшість частин було переглянуто та обговорено більше одного разу, а сам текст збільшився ще на 200 сторінок.

Другі «неформально неформальні» консультації відбулися з 23 квітня по 4 травня 2012, у Штаб-квартирі ООН. Делегати з допомогою референдуму зійшлися на 21 параграфі із 420, а Бюро вирішило провести додаткову сесію по переговорам із КСРООН.

Треті «неформально неформальні» консультації стосовно проекту підсумкового документу проходили з 29 травня по 2 червня 2012 року у Нью-Йорку. Делегати обговорили подання із 80 сторінок, видане Співголовами, що працювали двома робочими групами та більше 20 спеціалізованими групами, до яких увійшли фахівці з окремих питань. В результаті голосування було прийнято 70-параграфовий текст, із 259 параграфами в дужках (що означає попереднє схвалення в цілому з можливістю повернення до обговорення положення). Головні розбіжності стосуються кількох питань щодо рамкових дій (зміни клімату, океанів,продовольства та промисловості), процесу запровадження Цілей сталого розвитку, засобів впровадження, а також зеленої економіки.

Третя (заключна) зустріч Підготовчого комітету Конференції із сталого розвитку ООН проходила 13–15 червня в Ріо-де-Жанейро, Бразилія. На ній переговорники обговорювали положення підсумкового документа, який має бути прийнятий Конференцією зі сталого розвитку (Рio+20), які досі не були узгоджені. Сім груп проводили переговори щодо документа: засоби імплементації та цілі сталого розвитку (MOI and SDGs); стале споживання та виробництво, вода та зміна клімату (SCP); океани; гендерна рівність, освіта, здоров’я, міста, транспорт та добувна промисловість; хімікати та опустелювання; зелена економіка в контексті сталого розвитку і викорінення бідності та інституційні рамки для сталого розвитку.

Особливі суперечки викликали питання засобів імплементації (тобто фінансування дій із сталого розвитку — пріоритетне питання для країн, що розвиваються), інституційних рамок сталого розвитку, трансферу технологій, окремі питання забезпечення переходу до зеленої економіки, та ін. Переговори йшли повільно, боротьба йшла за кожне формулювання, тому делегати не вклалися в офіційно встановлений час роботи Підготовчого комітету, а відтак в ніч на 16 червня комітет втратив свої повноваження, в тому числі подати текст підсумкового документа на розгляд Конференції. В цих умовах ініціативу взяв на себе Уряд Бразилії, який як господар Конференції вніс на розгляд свій текст (за основу взято положення, раніше узгоджені Підготовчим комітетом, а також в неформальних переговорах з делегаціями).

Варто зазначити, що представники основних груп інтересів мали змогу бути присутніми в якості спостерігачів без права голосу на більшості засідань Підготовчого комітету (окрім деяких закритих), однак текст документа, що винесено на конференцію викликає в них серйозне розчарування. Вони закликають глав держав і урядів не покладати рук і провести три дні Конференції в активній роботі над підготовкою більш амбіційного документа, що справді описував би майбутнє, якого прагне людство.