«Найбільш тривожним у впливі людини на навколишнє середовище є забруднення повітря, землі, рік і морів шкідливими і смертельними-небезпечними речовинами. В основному це забруднення є необоротним».

Рейчєл Карсон, „Silent Spring”, 1962

Проблему непридатних пестицидів, як в Україні, так і в цілому у світі, пов’язують з масовим виробництвом синтетичних органічних сполук. На сьогодні у світі використовують 70 тисяч різних хімікатів і пестицидів. Щорічно на ринок потрапляє 1500 нових синтетичних речовин.

Довготривале та нерозумне використання синтетичних сполук завдавало та продовжує завдавати вагомої шкоди здоров’ю людей, дикій природі та цілим екосистемам у всьому світі. Щорічно у світі реєструється від 1 до 5 мільйонів випадків отруєння пестицидами. Багато з них закінчуються смертельним результатом.

У розвинених країнах багато небезпечних пестицидів вже заборонено, а застосування інших поставлено під суворий контроль. Але в країнах, що розвиваються, де використовують всього 25% всіх пестицидів, справа йде по-іншому. 99 відсотків всіх смертей в результаті отруєння пестицидами припадає саме на ці держави.

Пестициди, або хімічні засоби захисту рослин (ХЗЗР), широко використовувалися в Україні до середини 90-х років ХХ ст. Щорічне застосування пестицидів у сільському господарстві у 1980—1991 рр. становило приблизно 150 тис. т (3—5 кг/га орних земель). Встановлено, що на кожну людину, яка мешкає на території колишнього СРСР, припадає у середньому 28,5 кг використаних ХЗЗР. Після 1991 р. обсяг застосування пестицидів в Україні зменшився (100 тис. т у 1992 р.) з подальшим скороченням до 0,6 кг/га на рік.

Пестициди забруднюють довкілля не тільки у процесі використання їх як ХЗЗР, але й в процесі виробництва, зберігання, транспортування та знищення. Після внесення пестицидів у навколишнє середовище людина вже не може контролювати і регулювати їх колообіг. Пестициди у довкіллі під впливом кисню, освітлення, вітру, температури, вологи, типу та стану ґрунтів піддаються складним перетворенням, можуть переноситися на значні відстані та накопичуватися в організмах тварин і людей. При розкладі пестицидів у навколишньому середовищі утворюються нові хімічні сполуки, які виявляють інші хімічні та біологічні властивості. У більшості випадків ці речовини більш стійкі та токсичні у порівнянні з вихідними пестицидами.

Результатом широкого застосування пестицидів у господарствах України в минулі роки є повсюдне забруднення ґрунтів орних земель, інших територій і як наслідок — харчових продуктів. Водними та повітряними потоками пестициди розповсюдились по всій території країни та за її межами. Доведено, що стійкі хлорорганічні пестициди, такі як ДДТ та його метаболіти, ізомери гексахлороциклогексану, альдрин та інші є глобальними фоновими забруднювачами ландшафтів та агроландшафтів.

Крім того, застосування пестицидів призвело до забруднення підземних вод (пестициди ідентифіковані в підземній геосистемі на глибині до 1000 м). Особливу занепокоєність викликає забруднення пестицидами ґрунтових вод та продуктів харчування, а також накопичення деяких пестицидів в рослинах та тваринах, яке триває й досі.

Використання більшості синтетичних пестицидів пов’язане з такими пробле­мами:

• Негативний вплив на навколишнє середовище, екосистеми та здоров’я людей, як найбільш важливий аспект.
• Стійкість пестицидів у довкіллі та накопичення їх у зростаючих концентраціях в організмах.
• Розвиток резистентності шкідників до дії цих препаратів.
• Відродження шкідників та вторинні спалахи їх чисельності.
• Зростання матеріальних витрат на використання пестицидів.

Усі СОЗ відносяться до різних класів хімічних сполук, але, незважаючи на численні відмінності та різний ступінь небезпеки, СОЗ мають чотири загальні властивості:

1. вони високотоксичні навіть у незначній кількості, а ті продукти, які утворюються у результаті їх розкладу ,можуть бути ще більш токсичними;
2. вони стійки до розкладу, тобто важко руйнуються і залишаються незмінними у довкіллі протягом багатьох років після використання;
3. вони концентруються в жирових тканинах людей і тварин, які знаходяться у верхніх ланках харчового ланцюжка;
4. вони можуть долати значні відстані повітряними потоками, водними шляхами та шляхами міграції птахів, тварин і риб.

Довготривала стійкість у навколишньому середовищі та здатність СОЗ до міграції — найбільш серйозна загроза для нашої планети. Вони поширюються по всьому світу та вражають живі істоти навіть там, де ніколи не застосовувались — за Північним колом, в Антарктиці та на віддалених островах в океанах.

Наслідки негативного впливу СОЗ на тварин гарно документовано. До переліку цих наслідків відносяться вроджені дефекти, ракові захворювання, порушення функцій імунної та репродуктивної систем. Наприклад, під впливом СОЗ відбулось різке зниження чисельності популяцій тюленів, морських свиней, дельфінів та білух.

Науковці мають вагомі докази негативного впливу СОЗ і на здоров’я людей. Наслідки такого впливу подібні до тих, які відзначаються у тварин, та можуть включати ракові захворювання, дефекти розвитку, проблеми фертильності, падіння імунітету та, в деяких випадках, зниження розумових здібностей.

Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку, яка відбулася в Ріо-де-Жанейро у червні 1992 р., ухвалила Програму «Порядок денний на XXI століття», в який визначено шляхи всесвітнього співробітництва з метою гармонійного досягнення високої якості навколишнього середовища та здорової економіки для всіх народів світу. У главі 19 цієї Програми, яка стосується підвищення безпеки використання хімічних речовин, однією з головних задач світового суспільства визначається припинення або заборона застосування хімікатів підвищеної небезпеки, які відрізняються токсичністю, стійкістю, здатністю до накопичення, і використання яких неможливо належним чином контролювати.

Усвідомлюючи небезпеку виробництва, розповсюдження (торгівлі) та використання пестицидів для здоров’я та навколишнього середовища, світова спільнота наприкінці ХХ століття розпочала діяльність з розробки основних принципів міжнародних конвенцій, які регулюють ряд актуальних питань щодо пестицидів: Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди (Prior Informed Consent), або скорочено Конвенція PIC, яка вступила в дію у лютому 2004 р., та Стокгольмська конвенція про СОЗ, яка набрала чинності у травні 2004 р.

Ціль Роттердамської конвенції — сприяти запровадженню спільної відповідальності та узгоджених зусиль Сторін у міжнародній торгівлі окремими небезпечними хімічними речовинами з метою охорони здоров’я людини та навколишнього середовища від потенційного шкідливого впливу та заохочувати їх екологічно обґрунтоване використання шляхом сприяння обміну інформацією про їх властивості, запровадження процедури прийняття рішень щодо їхнього імпорту та експорту на національному рівні та розповсюдження цих рішень серед Сторін.

Україна стала Стороною Роттердамської конвенції, приєднавшись до неї 6 грудня 2002 р.

У даний час Додаток III Роттердамської конвенції містить вже 40 хімічних речовин (29 пестицидів і 11 промислових хімікатів), які заборонені або їх використання сильно обмежено в країнах — Сторонах Конвенції. Наприкінці жовтня 2008 р. на Четвертій конференції Сторін Роттердамської конвенції представники 120 країн ухвалили рішення щодо включення в список небезпечних хімічних речовин ще одного пестициду — трибутилолова.

Мета Стокгольмської конвенції — «охорона здоров’я людини та навколишнього середовища від стійких органічних забруд­нювачів». Конвенція спрямована на скорочення використання та поступову ліквідацію дванадцяти особливо токсичних СОЗ. В її основу покладено принцип перестороги, який проголошено у Ріо-де-Жанейрській декларації у 1992 р., коли учасники конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку заявили, що всі люди «мають право на здорове та плідне життя у гармонії з природою». Цей принцип є підґрунтям для визначення цілей Конвенції про СОЗ та для включення в Конвенцію нових речовин.

Стокгольмська конвенція охоплює три групи перших 12 найбільш токсичних хімічних речовин, які належать до стійких органічних забруднювачів під назвою «брудної дюжини».

Перша група СОЗ — високотоксичні пестициди ДДТ (1,1’-(2,2,2-Трихлороетан-1,1-діїл)біс(4-хлоробензен), ділдрин, алдрин, гептахлор, мірекс, токсафен, ендрин, хлордан, гексахлорбензол.

Друга група СОЗ — промислові продукти (поліхлоровані дифеніли — ПХД).

Третя група СОЗ є особливою групою. Вона представлена так званими діоксинами — групою сполук, що утворюються як побічні продукти деяких виробництв. Вони постійно присутні в незначній кількості при будь яких виробництвах, де використовується хлор, та особливо при високотемпературних процесах.

Надалі передбачається розширити перший список СОЗ з метою вилучення токсичних речовин з довкілля. Цьому сприяє діяльність Комітету із розгляду СОЗ (Persistent Organic Pollutants Review Committee — POPRC). На його третьому засіданні, яке відбулося 19—23 листопада 2007 р. у Женеві, розглянуто питання щодо включення до переліку СОЗ високотоксичних пестици­дів: ендосульфану, хлородекону, ліндану, α-гексахлорциклогексану, β-гексахлорциклогексану.

Україна стала Стороною Стокгольмської конвенції про СОЗ, ратифікувавши її 18 квітня 2007 р.

На сьогодні в Україні велика кількість хлоровмісних пестицидів є непридатними (НП), тобто заборо­неними до застосування або такими, що втратили свої властивості. В 1997 р. згідно з «Переліком пестицидів, заборонених до використання в сільському господарстві, що не можуть бути зареєстровані або перереєстровані в Україні», хлорвмісні препарати, такі як альдрин, ГХЦГ (суміш ізомерів), ліндан, ГХБ, гептахлор та його суміші з ГХБ і ТМТД, ДДТ та препарати на його основі, ДДЕ, діельдрин, ендрин, токсафен і хлордан заборонені до використання, реєстрації та перереєстрації.

Заборона використання на території України деяких груп високотоксичних пестицидів та відсутність операцій поводження з ними привели до накопичення величезної кількості цих небезпечних хімічних речовин — пестицидів та інших отрутохімікатів, що колись використовувались у сільському господарстві. Терміни їх використання давно вже вичерпалися. Вони безладно зсипані в одну купу, з часом починають реагувати. Наслідки таких хімічних реакцій, як правило, важко передбачити. Іноді навіть стається самозаймання. Токсичні речовини отруюють повітря, ґрунти і воду, а безладні звалища пестицидів — це міна уповільненої дії.

У багатьох випадках умови зберіганням агрохімікатів також не відповідають діючим санітарним та екологічним нормам. Деякі склади перебувають в аварійному технічному стані, який щороку погіршується.

Занепокоєність проблемою поводження з непридатними пестицидами в Україні почала з’являтися на початку 90-х років минулого сторіччя і триває до сьогоднішнього дня. Шляхи її розв’язання можна умовно поділити на декілька періодів.

Перший період пов’язаний з роботою Робочої групи зі збалансованого сільського господарства, Проектом екологічної політики та технології Агенції США з міжнародного розвитку (United States Agency for International Development — USAID) та Програмою сприяння збалансованому розвитку України. Ця діяльність охоплює період з 1996 по 1998 р. Вперше в Україні було проведено оцінку кількості НП, яка базувалась на даних офіційної статистики, які свідчили, що з часів колишнього СРСР в Україні зберігається більше 14,5 тис. т непридатних і заборонених для використання пестицидів, що належать до 1-го або 2-го класу небезпеки. Було виявлено, що близько 7,9 тис. т цих пестицидів знаходилось на 147 централізованих складах, а 6,6 тис. т — на 4967 складах господарств з різними формами власності.

З різних причин ці дані не відображали дійсного стану справ щодо НП в Україні. Після розпаду колишнього СРСР власники складів НП неодноразово змінювались; втрачались відомості та документи щодо наявності та кількості НП. Неналежне зберігання НП призводило до ушкодження тари, упаковки та маркування і до утворення невідомих сумішей НП. Тому питання комплексної інвентаризації та ідентифікації НП, які виникли у середині 90-х років минулого сторіччя, залишаються актуальними і до сьогодні.

Встановлено, що непридатні пестициди, які зберігаються в Україні, можна розподілити на три групи: заборонені до застосування (група А); непридатні для застосування (група Б) через завершення термінів використання або пошкодження внаслідок невідповідних умов транспортування чи зберігання; невідомі суміші (група В), тобто НП без маркування або змішані пестициди, для яких вже неможливо визначити склад та призначення. У кількісному відношенні розподіл НП за групами мав такий вигляд: група А — 3428 т; група Б — 1509 т; група В — 9563 т.

Другий період характеризувався проведенням подальшої інвентаризація НП в Україні, яку у 2002—2003 рр. було здійснено органами Мінагрополітики, Мінприроди і МОЗ. Станом на 1 грудня 2003 р. в країні нараховувалось 20,9 тис. т НП, які було завезено у свій час для потреб сільського господарства, але не використано.

Згідно з офіційними даними, станом на 01.12.2003 р. розподіл НП за трьома групами:

група А складала близько 30% або 6 тис. т;

група Б — близько 20 %, ~ 4 тис. т;

група В — близько 50%, ~ 10 тис. т.

Серед груп А і Б речовини 1-го — 3-го класів небезпеки становили близько 95%. У відповідності з переліком НП за групами А і Б, хлорорганічні пестициди складають приблизно 40—50% НП, що накопичені в Україні.

За даними інвентаризації НП, яку в 1998—1999 рр. було здійснено Міжвідомчим екологічним центром НАН України, їх кількість знаходиться на рівні не менш 22 тис. т.

Деякі незалежні експерти оцінюють кількість НП в Україні на рівні 30 тис. т.

Так, за даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), у світі накопичено до 500 тис. т НП. У тому числі в Україні — від 10 до 30 тис. т., в Африці — до 25 тис. т, у Росії — до 25 тис. т, у Польщі — до 60 тис. т, у Бєларусі — 1,5 тис. т, у Литві — близько 0,9 тис. т, у Латвії — 0,4 тис. т, в Естонії — 0,2 тис т. За цими даними кількість НП в Україні можна порівняти з кількістю НП, які накопичено в усіх країнах Африки.

За останніми даними матеріалів 9-го Міжнародного Форуму з гексахлорцикло­гексану та пестицидів (20—22 вересня 2007 р., Кишинів, Молдова), кількість непридатних пестицидів в Україні може становити більш ніж 37 тис. т. (25 тис. т непридатних пестицидів та 11,088 тис. т гексахлорбензену (ГХБ) — промислового відходу із ряду СОЗ, який також належить до НП). Гексахлорбензен захоронений на полігоні твердих токсичних відходів в м. Калуші Івано—Франківської області — одному з найбільших у світі місць зберігання ГХБ.

У 1998 р. було підписано угоду між Урядами України та Данії про спільну працю щодо вирішення проблеми НП в Україні. З 1999 р. за фінансової підтримки DANCEE (Danish environmental assistance to Eastern Europe), DEPA (Danish Environment Protection Agency)та консультаційної підтримки данської фірми COWI в Україні розпочався проект «Зменшення ризиків від накопичених в Україні непридатних для використання пестицидів» (1999—2003 рр.). За Проектом передбачалось створення «Національного плану з ліквідації непридатних пестицидів в Україні» (в подальшому — «План дій для зниження ризиків від накопичення в Україні непридатних пестицидів») — Фаза І та виконання пілотних проектів з ліквідації накопичених НП — Фаза ІІ. В силу різних причин, і в першу чергу фінансових, Національний план скорочення ризиків від накопичених в Україні НП не було прийнято; реалізація пілотного проекту з перезатарювання НП на одному зі складів у Лозівському районі Харківської обл. не принесла бажаного результату. Внаслідок помилок, яких припустилися під час перезата­рювання НП, в подальшому потрібно було здійснити повторне перезатарювання, існували проблеми зі зберіганням перезатарених НП.

ВЕГО «МАМА-86» провела громадське обговорення проекту «Національного плану дій з ліквідації непридатних пестицидів в Україні». Громадські організації виступили з критикою запланованих пілотних проектів з впровадження мобільних установок зі спалювання НП та знешкодження НП у цементних печах, оскільки запропоновані технології не забезпечують безпеку для здоров’я людей та довкілля.

Також розроблені громадськістю пропозиції до проекту Плану щодо підвищення обізнаності та інформування населення були покладені в основу подальших дій та програм, що розроблялися Мінприроди та громадськими екологічними організаціями.

Третій період пов’язаний зі створенням Національного плану виконання в Україні Стокгольмської конвенції про СОЗ (НПВ) та реалізацією низки проектів і програм, спрямованих на розв’язання проблеми НП в Україні.

З метою створення умов для виконання зобов’язань, передбачених Стокгольмською конвенцією про СОЗ, Підпрограма з хімічних речовин ЮНЕП ініціювала масштабну програму, фінансово підтриману Глобальним екологічним фондом (ГЕФ). Програма створена з метою надання допомоги країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою в розробці Національних планів впровадження (НПВ) Стокгольмської конвенції та розбудові національного потенціалу в сфері управління СОЗ.

Створення Національних планів впровадження та ратифікація Стокгольмської конвенції надають країнам можливість доступу до фінансових ресурсів ГЕФ для виконання заходів щодо ліквідації ризиків від СОЗ.

У рамках згаданої програми у 2003—2006 рр. в Україні було реалізовано проект GEF/UNEP «Забезпечення заходів із розробки Національного плану щодо впровадження в Україні Стокгольмської конвенції про СОЗ».

Головною метою цього проекту була розробка НПВ, якій включає конкретні заходи, спрямовані на ліквідацію та обмеження викидів і використання СОЗ.

В рамках реалізації НПВ Стокгольмської конвенції в Україні планується:

• створити нормативно-правову базу, яка забезпечить облік СОЗ на державному та відомчих рівнях;
• запровадити діяльність з безпечного складування та знешкодження НП, які знаходяться у сумішах з відходами хлорвміщуючих пестицидів з групи СОЗ;
• провести безпечне знешкодження поліхлорованих біфенілів;
• передбачити заходи щодо скорочення та запобігання попаданню в довкілля ненавмисних викидів СОЗ;
• передбачити заходи щодо відновлення порушеного стану навколишнього середовища;
• передбачити заходи щодо організації моніторингу СОЗ;
• передбачити заходи з освіти та просвіти широкої громадськості з питань СОЗ.

Успішне виконання всіх заходів, які перелічені у НПВ, стане основним механізмом, який дозволить скоротити до мінімуму негативну дію СОЗ на здоров’я населення і навколишнє середовище.

Національний план впровадження в Україні Стокгольмської конвенції було створено влітку 2006 р. та після відповідних консультацій і обговорення було надано до Кабінету Міністрів України на затвердження.

Відтоді минуло багато часу, а Національний плану впровадження в Україні Стокгольмської конвенції про СОЗ досі не розглянуто і не затверджено.

Україна втрачає можливості щодо комплексного вирішення проблеми СОЗ, включаючи непридатні пестициди, за допомогою ГЕФ на умовах спільного фінансування відповідних заходів.

До основних операцій поводження з НП в Україні, що на сей час виконуються в Україні в рамках різних програм та проектів, відносяться:

• Перезатарювання (контейнеризація) і тимчасове безпечне зберігання НП.
• Перезатарювання та знищення НП в Україні.
• Перезатарювання та знищення за межами України.

На сей час в контейнерах зберігається понад 4 тис. т НП.

Знищення НП в межах України

Знищення НП за межами України розпочато у 2007 р.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України і ТОВ «Науково-виробниче товариство «Динаміка» (м. Запоріжжя) уклали договір про закупівлю послуг від 21.08.07 № 99 «Проведення робіт із забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення та знешкодження непридатних або заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин, в тому числі з підготовки та вивезення їх за межі України».

За підсумками проведеного тендера утилізацію (спалювання) небезпечних відходів проводитиме німецька фірма “AVG” (Abfail-Verwertungs-Geselschaft mbH) в м. Гамбург (Німеччина), де небезпечні речовини будуть знешкоджені за допомогою спеціальної технології.

Передбачається, що буде знешкоджено 1000 т НП, в тому числі на територіях областей: Закарпатської — 260 т, Одеської — 283 т, Хмельницької — 410 т, Чернівецької — 47 т.

Є відомості що, з листопада 2007 р. в рамках цього договору проводяться роботи щодо підготовки та вивезення запасів НП на знищення в м. Гамбург (Німеччина) з трьох областей (Закарпатська, Одеська, Хмельницька). Крім того, також будуть запаси НП з с. Сянки Турківського р-ну Львівської області.

З 1999 р. ВЕГО «МАМА-86» організувала національну кампанію з вирішення проблеми непридатних пестицидів в Україні та бере активну участь в заходах, спрямованих на вирішення проблеми СОЗ, включаючи НП, на національному та міжнародному рівнях.

У квітні 2000 р. автори українсько-данського проекту «Зменшення ризиків від накопичених в Україні непридатних для використання пестицидів» (1999—2003 рр.) запропонували ВЕГО «МАМА-86» підготувати розділ Плану, що стосується участі громадськості з метою забезпечення інформування населення, налагодження співробітництва між громадськістю й урядовими структурами, залучення громадськості в процес реалізації термінових і довгострокових заходів Плану. Ця робота була блискуче виконана та, за оцінками фахівців ,була одним з перших випадків залучення громадськості до обговорення екологічної державної програми на стадії її розробки.

Представники ВЕГО «МАМА-86» з 1999 р. брали участь в підготовці Стокгольмської конвенції про СОЗ. Ця робота була пов’язана з моніторингом ситуації в Україні, інформуванням та лобіюванням інтересів країни та її мешканців на найвищому рівні. Усвідомлюючи важливість такого документа для країни, ми брали участь у роботі Дипломатичної конференції, на якій розпочався процес підписання Стокгольмської конвенції про СОЗ.

В подальшому ВЕГО «МАМА-86» брала участь в процесі лобіювання ратифікації Україною Стокгольмської конвенції про СОЗ та в роботі Конференцій Сторін Стокгольмської конвенції про СОЗ.

ВЕГО «МАМА-86» приймала безпосередню активну участь в створенні Національного плану впровадження в Україні Стокгольмської конвенції про СОЗ, була членом Національного міжвідомчого координаційного комітету (НМКК) для впровадження проекту щодо Стокгольмської Конвенції про СОЗ; працювала в проекті GEF/UNEP «Забезпечення заходів із розробки Національного плану щодо впровадження в Україні Стокгольмської конвенції про СОЗ» (2003—2006 рр.).

ВЕГО «МАМА-86», вважає, що роль громадськості в процесі ліквідації ризиків СОЗ та непридатних пестицидів дуже важлива і полягає в сприянні усвідомленню кожною людиною усіх небезпек, пов’язаних з наявністю та надходженням в довкілля небезпечних токсичних та інших хімічних сполук.

Впродовж 2004—2006 рр. ВЕГО «МАМА-86» брала участь у виконанні International POPs Elimination Project (IPEP) — міжнародного проекту Міжнародної мережі з ліквідації СОЗ (International POPs Elimination Network — IPEN).

В рамках IPEP було виконано чотири проекти:

• Партнерство між неурядовими організаціями і науковими структурами для створення потенціалу по зниженню негативного спливу СОЗ на навколишнє середовище та здоров’я людей (2004 р.).
• Стійкі органічні забруднювачі: огляд ситуації в Україні (2005 р.).
• Організація Всесвітнього дня дій проти СОЗ в Україні (спільно з НПУ імені М. П. Драгоманова) (2005 р.).
• Підвищення рівня обізнаності громадськості про СОЗ та Стокгольмську конвенцію про СОЗ (2006 р.).

У 2006—2007 рр. ВЕГО «МАМА-86» виконувала проект “A Toxic-free Europe — 2”, який було підтримано неурядовою організацією International Chemical Secretariat (Швеція) за участі Екологічної групи «Фонд реалізації ідей» (Білорусь) та Центру з навколишнього середовища і сталого розвитку «Еко-Согласіє» (Росія) за фінансової підтримки Шведської агенції з охорони навколишнього середовища Swedish EPA.

Було створено Базу даних альтернативних спалюванню технологій поводження з відходами, яка включає понад 70 сучасних безпечних (з точки зору токсичних викидів) технологій поводження з небезпечними відходами, включаючи СОЗ та непридатні пестициди. Цю базу даних розміщено на спеціальному веб-сайті (www.noburntech.info).

Також в рамках цього проекту 7 лютого 2007 р. проведено круглий стіл «Роль освіти, просвіти та поінформування при вирішенні проблеми небезпечних відходів та непридатних пестицидів» та видано збірку матеріалів цього заходу, які є частиною кампанії ВЕГО «МАМА-86» з проблеми непридатних пестицидів в Україні.

З травня 2008 р. ВЕГО «МАМА-86» у партнерстві з неурядовою організацією Milieukontakt International (Нідерланди) та за підтримки Програми Міністерства закордонних справ Нідерландів MATRA розпочала проект «Зниження гострих ризиків від непридатних пестицидів в Україні».