У грудні 2010 року за пропозицією ініційованою Таджикистаном і представленою групою країн, Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй оголосила 2013 рік Міжнародним роком водного співробітництва ООН (резолюція A/RES/65/154).

Присвячені цій темі різноманітні заходи, що будуть проходити по всьому світу у 2013 році, сприятимуть підвищенню поінформованості про потенціал та проблеми з водного співробітництва, діалогу між зацікавленими сторонами, а також інноваційним рішенням. Всесвітній день води, 22 березня 2013 — ключова подія року також буде присвячена темі водного співробітництва.

Координацію діяльності Міжнародного року водного співробітництва веде ЮНЕСКО, за підтримки ЄЕК ООН (UNECE), Департаменту з економічних і соціальних питань ООН (UNDESA), Десятилітньої програми ООН-Вода з розвитку потенціалу (UNW-DPC) та Десятилітньої програми ООН-Вода з пропаганди і зв’язку (UNW-DPAC) від імені ООН-Вода.

Навіщо потрібна водна співпраця?

Вода необхідна для життя. Вода є життєво важливим елементом як для людського існування так і всіх екосистем на Землі. Це самий дорогоцінний ресурс на нашій планеті. Від забезпечення належною кількістю та якістю водних ресурсів у великій мірі залежать задоволення основних потреб людини, навколишнього середовища, соціально-економічного розвитку та боротьба із подоланням бідності.

Незважаючи на те, що на земній кулі є достатньо прісної води для всіх, ресурси розподілені нерівномірно в часі і просторі. У багатьох регіонах чиста прісна вода стає все більш дефіцитною через зростання населення, урбанізацію, зміну способу життя, економічний розвиток, забруднення навколишнього середовища та зміну клімату. Зростаючий тиск на водні ресурси створює потенційну конкуренцію між різними видами використання та користувачами, що призводить до більш складного управління водою. Добре управління водними ресурсами є особливо складним завданням у зв’язку з деякими його особливостями: складним гідрологічним циклом, порушення якого в одному місці призводить до змін кількості, якості та доступності водних ресурсів в інших місцях; вода не має політичних і культурних кордонів, будь то місцеві, регіональні або національні. Вода є загальним ресурсом і її управління має враховувати широкий спектр суперечливих інтересів.

Водне співробітництво має вирішальне значення для миру та сталого розвитку
Співпраця необхідна для того, щоб знайти баланс між різними потребами і пріоритетами для раціонального управління водою. Існує великий потенціал для водного співробітництва. Практика показує, що кількість хороших прикладів співпраці по воді значно перевищує кількість конфліктів.

Водна співпраця між різними соціальними групами, секторами економіки, регіональними органами управління, країнами нинішніх і майбутніх поколінь має вирішальне значення не тільки для забезпечення сталого і справедливого використання води, але й для створення і підтримки мирних відносин між людьми.

Водна співпраця вимагає інтеграції всіх відповідних інтересів і перспектив, стимулювання інновацій, зміцнення довіри, розвитку потенціалу та прийняття рішень, які прийнятні і зрозумілі всім. На урядовому рівні різні міністерства мають співпрацювати та обговорювати основні напрями в управлінні водними ресурсами з іншими секторами; на рівні спільноти — користувачі можуть взаємодіяти через асоціації водокористувачів; на транскордонному рівні — спільні організації з управління можуть допомогти поширювати і захищати спільні ресурси, а на міжнародному рівні — різні установи ООН повинні працювати разом для просування сталого управління водними ресурсами. Механізми співпраці змінюються в залежності від структури прийняття рішень, рівня участі та правил і положень. Вони можуть приймати форму неофіційної угоди або формальних угод і варіюють від простого обміну інформацією до спільних механізмів управління та діяльності.

Водне співробітництво може виступати миротворцем
Вода також може бути каталізатором для співпраці та побудови мирних відносин. Часто переговори з практичних питань, такі як вода, створюють основу для діалогу, навіть якщо політичні відносини є напруженими. Наприклад, Йорданія та Ізраїль проводили секретні переговори з управління річкою Йордан з 1950, незважаючи на те, що вони перебували в стані війни до 1994 року. Камбоджа, Лаос, Таїланд і В’єтнам продовжували обмінюватися інформацією по річці Меконг під час усієї війни у В’єтнамі. Водна співпраця таким чином, може також бути засобом для встановлення миру, довіри і взаєморозуміння.

Водне співробітництво є ключем до безпеки, викорінення злиднів, забезпечення соціальної справедливості та гендерної рівності
Доступ до чистої води є основою для задоволення основних потреб людини та сприяє досягненню всіх Цілей розвитку тисячоліття. Спільне управління водою і співробітництво між різними групами користувачів можуть допомогти подолати нерівність у доступі до води та її дефіцит, підвищити безпеку водних ресурсів і тим самим сприяти викоріненню бідності і поліпшенню умов життя і можливостей для отримання освіти, особливо для жінок і дітей. Вода також є центральним питанням у обговореннях Пост-2015 порядку денного розвитку та у розробці нових міжнародних цілей та цілей сталого розвитку. Угода про розробку цих цілей є результатом Конференції ООН зі сталого розвитку (Ріо +20), яка відбулася в Ріо-де-Жанейро в червні 2012 року.

Водне співробітництво створює відчутні економічні вигоди
Всі види економічної діяльності залежать від води. Співпраця може привести до більш ефективного і раціонального використання водних ресурсів, наприклад, через спільні плани управління, створюючи механізми взаємної вигоди та покращення умов життя та управління водними ресурсами з врахуванням гендерних інтересів.

Водне співробітництво має вирішальне значення для збереження водних ресурсів та захисту навколишнього середовища
Співпраця по водним питанням підтримує обмін знаннями, включаючи обмін даними та інформацією, стратегіями управління та передовим досвідом і знаннями про роль води в збереженні екосистем, що мають основоположне значення для добробуту людини та сталого розвитку.

Мета Міжнародного року водного співробітництва та Всесвітнього дня води 2013 — заохочення і розвиток водного співробітництва, через:

• підвищення обізнаності про важливість, переваги та проблеми водного співробітництва;
• підняття рівня знання та потенціалу для співпраці;
• ініціювання конкретних та інноваційних заходів, спрямованих на покращення водного співробітництва;
• зміцнення партнерства, діалогу і співпраці;
• зміцнення міжнародного співробітництва між установами, користувачами соціальних і економічних секторів та інших, для досягнення консенсусу щодо цілей сталого розвитку на Пост-2015 період, що буде ефективно вирішувати наші майбутні потреби у воді.

Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків і міжнародних озер ЄЕК ООН - унікальна правова основа для транскордонного співробітництва.

Починаючи з 1992 року, Конвенція забезпечує правову та інституційну базу, програми робіт з обміну знаннями, нарощування потенціалу, впровадження проектів на місцях, консультації з питань політик, розробляє керівні принципи та проводить регулярні оцінки стану транскордонних водотоків. У 2013 році Конвенція, як очікується, «вийде на глобальний рівень». Протокол по воді і здоров’ю до Конвенції спрямований на захист здоров’я людини і її добробуту шляхом стійкого управління водними ресурсами та забезпечення безпечної питної води та належних санітарних умов.

Цифри і факти

Зростаючий попит

85% населення Землі живе в частині, де води не вистачає.

В Україні до найменш забезпечених регіонів внутрішніми водними ресурсами належать 6 областей (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька) та АР Крим. З метою покращення ситуації в цих регіонах з водою збудована мережа каналів та водогонів, що перекидають воду.

В світі 780 000 000 людей не мають доступу до чистої води і майже 2,5 млрд. людей не мають доступу до належних санітарних умов.

Від 6 до 8 мільйонів чоловік щорічно вмирають від наслідків стихійних лих і хвороб, пов’язаних з водою.

Прогнозується, що протягом найближчих 40 років населення Землі зросте на 2–3 мільярди, що в свою чергу призведе до росту попиту на продовольство на 70% до 2050 року. Більше половини населення земної кулі живе в містах, і число міських жителів зростає щодня. Незважаючи на те, що в містах забезпечення водою краще, ніж в селах; міста все більше стикаються з водними проблемами через зростання населення. З очікуваним зростанням населення, попит на енергію від гідроенергетики та інших відновлюваних джерел енергії зросте на 60%.

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції істотно збільшить споживання води та енергії, що призведе до посилення конкуренції за воду між водокористувачами. Майбутнє світове сільськогосподарське споживання води за оцінками збільшиться на ~ 19% до 2050 року і зросте ще більше, якщо не буде технічного прогресу або політичного втручання.

Вода для зрошення та виробництва харчових продуктів є одним з найбільших тисків на ресурси прісної води. На сільське господарство припадає близько 70% глобального відбору прісної води (до 90% в деяких швидко зростаючих країнах).
Виробництво 1 кг рису, наприклад, вимагає ~ 3500 л води, 1 кг яловичини ~ 15000 л, а чашка кави ~ 140 л.

Багаті країни мають тенденцію до збереження або збільшення споживання природних ресурсів, але водночас експортують свій «водний слід» до виробника, що як правило знаходиться в біднішій країні. Європейське та північноамериканське населення споживає значну кількість віртуальної води, що «вбудована» в імпортні продукти харчування та споживання. Кожна людина в Північній Америці і Європі (без урахування країн колишнього Радянського Союзу) споживає не менше 3 м³ на добу віртуальної води в імпортних продуктах харчування, в порівнянні з 1,4 м³ на добу в Азії та 1,1 м³ на добу в Африці.

Аграрний сектор України по 9 видах продукції спожив понад 58 млрд. м³ води у 2009 р. При цьому Україна виступає світовим донором водних ресурсів, експортуючи немало продукції, насамперед рослинницької. Так, наприклад, у 2009 р., на її виробництво пішло майже 20 млрд. м³ водних ресурсів. Тобто, Україна зберегла імпортерам 20 млрд. м³ води, які вони витратили б на виробництво завезеного товару.

Вплив зміни клімату

Міжурядова група експертів зі зміни клімату (МГЕЗК) прогнозує з високим ступенем впевненості, що водний стрес буде збільшуватися в Центральній і Південній Європі, і що до 2070 року кількість людей, що постраждали від наслідків зміни клімату зросте з 28 млн. до 44 млн. осіб. Літній стік, ймовірно, скоротиться на 80% в Південній Європі і деяких частинах Центральної та Східної Європи. Гідроенергетичний потенціал в Європі як очікується, знизиться в середньому на 6%, але підвищиться на 20–50% в Середземномор’ї починаючи з 2070. Вартість адаптації до наслідків 2° C зростання глобальної середньої температури може коливатися від $ 70 до $ 100 млрд. на рік в період між 2020 і 2050. З цієї вартості, витрати коштів від 13,7 млрд. доларів США (сухий сценарій) до 19,2 млрд. доларів США (вологий сценарій) будуть пов’язані з водою, переважно через проблеми у водопостачанні та боротьбу з повенями.

Ресурс без кордонів

Вода не обмежується політичними кордонами. За оцінками, 148 країн мають міжнародні басейни в межах своєї території і 21 країна знаходиться повністю в межах міжнародних водних басейнів.

У світі є 276 басейни транскордонних річок (64 — в Африці, 60 — в Азії, 68 — в Європі, 46 в — Північній Америці і 38 — в Південній Америці).

До транскордонного басейну р. Дунай належить максимальна кількість країн у світі — 18 країн.

Є безліч прикладів, коли транскордонні води виявилися джерелом співпраці, а не конфлікту. Близько 450 угод про міжнародні води були підписані між 1820 і 2007.
Однак, все ще у 60% з 276 міжнародних річок немає будь-якої спільної структури управління.

В Україні умови транскордонного співробітництва у сфері охорони та використання водних ресурсів регулюються Конституцією України (прийнятою 28.06.1996 р.); Законами України «Про транскордонне співробітництво (від 24.06.2004 р.), «Про охорону навколишнього природного середовища» (від 25.06.1991 р.), Конвенцією про охорону та використання транскордонних водотоків і міжнародних озер та ін.

Водні ресурси України формуються за рахунок притоку транзитних річкових вод із зарубіжних країн, місцевого стоку та підземних вод. Потенціальні ресурси річкових вод становлять 209,8 км³, з яких лише чверть формується в межах України, решта надходить з Російської Федерації, Білорусі, Румунії, Молдови. Прогнозні запаси підземних вод становлять 21 км³.

В Україні переважна більшість великих річок — транскордонні. Україна приєдналася до «Конвенції з охорони та використання транскордонних водотоків і міжнародних озер» ЄЕК ООН 1 липня 1999 року. Але ще у 1992 р. почалося укладання міжурядових двосторонніх угод з питань співробітництва у галузі водного господарства на прикордонних водах, а саме: з Росією (1992), Молдовою (1994), Словаччиною (1994), Угорщиною (1994), Румунією (1997), Польщею (1998), Республікою Білорусь (2001).

Перелік транскордонних річок України і держави, які розміщені на їх водозбірних територіях і межують з Україною наведено на сайті:

http://mama-86.org.ua/index.php/uk/watersan/watersan-articles/60-2009-10-16-08-33-21.html

ООН-Вода провела глобальне дослідження у 2011 році для визначення прогресу в досягненні сталого управління водними ресурсами з використанням комплексного підходу. Попередні результати аналізу даних з більш ніж 125 країн показують, що 64% країн розробили Плани інтегрованого управління водними ресурсами (ІУВР).

Сторонами Конвенції про захист ріки Дунай під егідою Міжнародної комісії з захисту річки Дунай був розроблений та ухвалений План управління басейном річки Дунай. Ухвалення цього плану відбулося під час зустрічі Міністрів охорони довкілля та керівників центральних органів управління водними ресурсами країн-Сторін Конвенції 16 лютого 2010 року у Відні. План охоплює період з 2009 р. до 2015 р., після завершення якого планується кожні 6 років переглядати програму заходів.

В Україні за підтримки проекту ЄС у 2012 році розроблено перший Національний план управління річковим басейном р. Тиса., відповідно до вимог Водної Рамкової Директиви ЄС. І хоча розробка та впровадження таких планів управління поки що не вимагається чинним законодавством України, українськими фахівцями накопичений досвід з розробки подібних планів. У Національних цільових показниках України до Протоколу про воду та здоров’я запланована розробка планів управління басейнами річок Дунай, Тиса та Південний Буг на 2015 р., а планів для річок Дніпро, Дністер та Сіверський Донець — на 2020 р.

Спільне використання — потенційний конфлікт

Прямий конфлікт найчастіше виникає на місцевому рівні, і часто заснований на будівництві греблі, неоднозначним правам водозабору або погіршенні якості води.

Деякі дослідники вважають, що причиною від 70% до 80% сільських конфліктів у Ємені є вода.

Забруднення

Забруднення не знає кордонів. До 90% стічних вод в країнах, що розвиваються, стікає без очищення в річки, озера і найбільш продуктивні прибережні зони, що загрожує здоров’ю, продовольчій безпеці та доступу до безпечної питної води та купання. Більше 80% використаної води у всьому світі не каналізовані або не очищені.

Приклади регулювання конфліктів. Водне співробітництво на практиці.

Суд Валенсії по воді

Кожен четвер опівдні на Соборній площі у Валенсії (Іспанія), з першим ударом на дванадцять на дзвонах, із сусіднього з Собором будинку виходить констебль. За ним слідують вісім чоловік, одягнутих в довгі чорні сорочки, що традиційно носять фермери в регіоні. Це члени «Трибуна-дель-Агуа», що збирається кожного четверга. В ході публічних слухань, суд вирішує суперечки щодо розподілу води між вісьмома каналами, які зрошують 17000 гектарів землі, де ростуть цитрусові, рис, виноград і персики. Цей суд був внесений в список культурної спадщини ЮНЕСКО.

Новий Договір про співпрацю в басейні річки Дністер

29 листопада 2012, Республіка Молдова та Україна підписали двосторонній договір про співробітництво в галузі охорони природи і сталого розвитку басейну річки Дністер.

Новий договір визначає принципи і забезпечує основу для співпраці щодо запобігання та обмеження забруднення, регулювання стоку, збереження біорізноманіття та захисту навколишнього середовища Чорного моря. У ньому також регулюються питання обміну даними, участі громадськості та співпраці у випадках надзвичайних ситуацій. Цей договір є першим прикладом на пострадянському просторі — він значно розширює існуючі механізми співпраці і стосується всього басейну річки та всіх секторів економіки, що відіграють важливу роль для управління розділеними водними ресурсами та їх охорони.

Рада по Воді міністрів арабських країн

Арабські держави використовують різноманітні механізми співпраці для управління своїми спільними водними ресурсами, одним з таких є Рада по Воді міністрів арабських країн. Перше засідання цієї Ради відбулося в червні 2009 року в Алжирі. Рада визначила стратегію на період 2010–2030 рр.

В Україні як елемент інтегрованого управління річковим басейном при Держводагентстві та в усіх основних басейнах річок створені і працюють спеціальні Міжвідомчі комісії по вставленню режимів роботи водогосподарських систем та каскадів водосховищ. За ініціативи Держводагентства створені Басейнові Ради, які вже функціонують в басейнах основних річок — Дніпра, Дністра, Дунаю, Десни, Південного Бугу, Західного Бугу, Сіверського Дінця, Росі, із залученням до їх роботи представників місцевих органів виконавчої влади, науковців, водокористувачів та громадськості.