19 березня 2013 року, напередодні Всесвітнього дня води, Всеукраїнська екологічна організація (ВЕГО) «МАМА-86» спільно з Водно-інформаційним центром «Музей води» та державною СЕС провели прес-клуб щодо реалізації в Україні права на воду та санітарію.

За ініціативою Державної СЕС України та ВЕГО «МАМА-86» при підтримці Мінприроди протягом 3 останніх місяців була зроблена оцінка ситуації із забезпеченням рівного права на воду та санітарію в Україні.

Як сказала Ірина Руденко, один з організаторів пілоту — представник Державної СЕС: «Україна разом з Францією та Португалією стала країною, яка провела тестування інструменту самооцінки забезпечення рівного права на воду та санітарію на національному рівні. Участь у пілоті дала унікальну можливість зробити детальний аналіз ситуації, що склалася із забезпеченням цього права в Україні за допомогою інструменту та підходів, які сьогодні розробляються в світі щодо вивчення якості життя людей. І хоча частина питань Інструменту залишилася без відповіді, робота над самооцінкою стала цікавим досвідом співпраці зацікавлених сторін, представників різних ЦОВВ, науково-дослідних установ, міжнародних та громадських організацій. Звіт про самооцінку увійде до Національної короткої доповіді про прогрес впровадження Протоколу про воду та здоров’я, який вже на кінець квітня 2013 року Україна має направити до секретаріату Протоколу і буде представлений на Зустрічі сторін Протоколу в Осло у листопаді 2013 року».

У 2010 році ООН у своїй Резолюції визнала право на воду та санітарію невід’ємною складовою права людини на життя, зобов’язавши уряди гарантувати кожному громадянину рівний доступ до води та санітарії на умовах кількісної достатності, економічної прийнятності, якості та безпеки. Україна була єдиною країною, яка утрималася при голосуванні цієї Резолюції.

«У забезпеченні права кожного на воду та санітарію держава має бути ключовим актором і головним гарантом його впровадження» — сказала Анна Цвєткова, координатор програми «Вода та санітарія» ВЕГО «МАМА-86» — «Нині в Європі є багато «добрих практик», які впроваджують уряди для забезпечення рівного доступу до безпечної води та умов санітарії. Зокрема у Франції існує заборона на відключення від водопостачання населення за несплату, працює механізм «водної солідарності», коли багаті сплачують більше, на користь бідних. Португалія визначила граничну межу за сплату за послуги водопостачання та водовідведення у 2% від доходів домогосподарства. Україна теж має низку соціальних програм у цій сфері. Зокрема, цільову соціальну програму із забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів..., але ця програма вже з 2010 року немає фінансування. Мінрегіон підготувало законопроект програми щодо водовідведення, але вже другий рік він не має підтримки Уряду».

В Україні є дискримінація права на воду та санітарію за географічною ознакою. За словами Олександра Кравченко, НІКТІ МГ: «Якість послуг водопостачання та особливо водовідведення у сільських регіонах значно гірша, ніж в містах. І хоча існує низка законодавчих документів, проте фінансування запланованих заходів фактично немає. Також є значна нерівність між якістю та ціною послуг у різних регіонах України, але сьогодні очевидно, що дій із ліквідації цієї нерівності недостатньо».

Які найбільш вразливі групи потерпають від відсутності доступу до води та санітарії? Проведення самооцінки виявило значну проблему наявності інформації щодо різних категорій вразливих і маргіналізованих груп, не кажучи вже про дані про доступ до води та санітарії цих категорій населення,» — сказала Наталя Рингач, Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, — «Попри визнання дітей в Україні привілейованою соціальною групою, ситуація з доступом до води і санітарії у дошкільних та шкільних закладах потребує нагального втручання, особливо в сільській місцевості».

«Послуги водопостачання та водовідведення є економічно доступними для громадян України», — стверджує експерт проекту Альона Бабак, Інститут місцевого розвитку, — «Завдяки державним соціальним програмам із надання пільг, субсидій, дотацій та перехресному субсидуванні, нині найбідніші платять лише 1,27% доходу сім’ї за ці послуги, в той час як у світі цей показник для бідних сягає до 4%. Але в Україні лише 60% домогосподарств користуються послугами централізованого водопостачання і 50% — послугами водовідведення. Той, хто немає таких послуг, змушений самостійно забезпечувати себе водою та умовами санітарії, держава цими громадянами не опікується. З іншого боку, система ціноутворення на послуги водопостачання та водовідведення залишається не збалансованою в цілому. Попри субвенції з державного і місцевих бюджетів, збитки водоканалів склали більше 20% від доходів. Існуюча сьогодні політика ціноутворення є стратегічно невірною і веде до руйнування централізованого водопостачання та водовідведення».

Учасники прес-клубу отримали Звіт про результати пілотного проекту — Ситуаційний аналіз щодо забезпечення рівного права на воду та санітарію в Україні.

За подальшою інформацією звертайтеся до ВЕГО «МАМА-86», за тел. (044) 227 02 57, (067) 403 26 09, Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра. , Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра. , Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра.