Вода і енергія є основними складовими життя, економічного зростання і людського прогресу.

Це стосується як бідноти, для кого забезпечення доступу до води та енергії все ще є наріжним каменем у подоланні бідності і руйнуванні порочних кіл та відсталості. Так і тих, хто вже на шляху розвитку, де виникає більша частина зростаючого попиту на енергоносії і продукти харчування, а завдання із забезпечення цих зростаючих потреб у розширенні доступу та об’ємів води та енергії може бути вирішене лише як інтегрована частина економічного прогресу, який вирішує складні виклики щодо розподілу обмежених запасів води та енергії на тлі зростаючих потреб та забезпечення безпеки продуктів харчування. Під тиском цих проблем і в умовах зростання дефіциту води та енергії, в якийсь момент багато країн розуміють, що подальший прогрес не можливий без пошуку альтернативних рішень, особливо таких, що спрямовані на управління наявними ресурсами з метою збереження пов'язаних з водою екосистем і цінних послуг, які надаються цими екосистемами людям, економіці та для охорони довкілля, від якого всі ці послуги залежать.

Брак енергії і води для багатьох є одним з пояснень бідності та злиднів і свідчить про те, що економічний розвиток є палицею о двох кінцях. Скорочення бідності, запуск економічного зростання і створення більш відкритого суспільства є значними колективними досягненнями, які супроводжуються новими і більшими соціальними та екологічними проблемами та необхідністю узгодження різних цілей в безперервних пошуках шляху сталого розвитку. Успіх в економічному зростанні вимагає використання потенціалу екосистем для задоволення потреб у воді та енергії, які необхідні як для життя, так і функціонування багатьох процесів виробництва і споживання, для яких вода і енергія є незамінними ресурсами. Однак, це може також створити дефіцит води, посилити і розширити вплив посух на природні екосистеми, привести до їх значної зміни.

Потреби в енергії та воді будуть зростати з ростом населення. До 2030 року, попит на відновлювальну енергію зросте на 60% (WWAP, 2009). EIA (2010) вважає, що глобальне споживання енергії збільшиться приблизно на 50% з 2007 по 2035 рік. Із зростанням виробництва сільськогосподарської продукції будуть зростати і споживання води та енергії, що призведе до збільшення конкуренції за воду та енергію між споживачами та зацікавленими сторонами. Прогнозується зростання світового споживання води сільським господарством приблизно на 19% до 2050 року. Ситуація може бути гіршою за відсутності технічного прогресу в енергетичному секторі або без розвитку політики щодо води та енергії.

------------------

¹У підсумковому документі Конференції ООН з питань сталого розвитку, що відбулася в Ріо-де-Жанейро з 20 по 22 червня 2012 року під назвою «Майбутнє, якого ми прагнемо», визначається необхідність подальшої інтеграції економічних, соціальних та екологічних аспектів, а також визначення їх взаємозв'язку для досягнення сталого розвитку на всіх рівнях.

Проблеми вода-енергія

90% світового виробництва енергії здійснюється за рахунок інтенсивного використання води. До 2035 року споживання енергії в світі зросте на 50%, збільшуючи споживання води на 85%. Проте сьогодні все ще 2,8 млрд. людей живуть в місцях з високим водним дефіцитом, а 2,5 млрд. людей мають ненадійний або зовсім не мають доступу до енергії. Зміна клімату будуть впливати і на енергетику і на водні ресурси.

IEA, 2012 and UN 2012, www.worldbank.org/water

До 90% використання прісних вод припадає на країни, що швидко розвиваються. Глобальне середнє значення ~ до 70%. Не тільки водоспоживання, а й очищення стічних вод потребує значної кількості енергії. Тільки взаємозалежності можуть підштовхувати глобальні потреби в енергії до 44% в період між 2006 і 2030 роками (IEA, 2009).

Енергія і вода тісно пов’язані. Всі джерела енергії (включаючи електроенергію) потребують воду для процесів їх виробництва: видобуток сировини, охолодження, очищення, вирощування культур для біопалива і забезпечення роботи турбін. Сама ж енергія потрібна для забезпечення доступу до водних ресурсів людини та галузей економіки (зокрема зрошення) для перекачування, транспортування, очистки та опріснення. Проблеми води та енергії пов'язані між собою таким чином, що, незважаючи на деякий частковий і короткостроковий успіх в їх вирішенні, такі часткові рішення цих проблем приречені на провал в довгостроковій перспективі. Відповіді на водні та енергетичні виклики мають бути координованими задля напрацювання інтегрованого рішення. Не можна вирішувати енергетичні проблеми за рахунок збільшення водного дефіциту, також недопустиме поліпшення доступу до води за рахунок загострення енергетичних проблем і ще гіршим є підтримка альтернатив ходо поліпшення доступу до води та енергії за рахунок посилення негативного впливу на навколишнє середовище.

Дефіцит загрожує отриманню користі від економічному прогресу. Проте подолання дефіциту води потрібує збільшення обсягів споживання енергії, а подолання енергетичного дефіциту може викликати додатковий тиск на вже існуючу нестачу водних ресурсів.

Сприйняття доступу до води та енергії як двох різних соціальних проблем може мати негативні наслідки і загрозу для соціальних досягнень. Зв’язок енергії і води було визначено як сфокусовану галузь дослідження в умовах загального зв’язку для розвитку розуміння взаємозалежностей та складностей води та енергії окремо. Залежності «вода для енергії» і «енергія для води» пов’язані з багатьма елементарними питаннями, починаючи від систем управління водою та водної інфраструктури до сталої енергетики та ефективних систем.

Покращення використання води та енергії має основоположне значення для всієї соціальної та управлінської інфраструктури, яка все охоплює. Паралельний розвиток енергетичної та водної політик має першорядне значення і не може бути ізольованим один від одного. Сьогодні, за умов високих ризиків, з якими стикається енергетичний сектор, стає конче важливим включення питань води в стратегічні енергетичні плани. Консорціум, основа для розробки об’єднаної водної та енергетичної політики, буде безпосередньо сприяти розвитку енергетичних і водних відносин.

Переваги забезпечення водою та енергією для подолання бідності та економічного прогресу часто супроводжуються порушеннями екосистем з потенційно шкідливим впливом на природу і значними, але кількісно невизначеними втратами. Глобальне потепління, зростання чисельності населення, урбанізація і зростання споживання води та енергії продовжують підривати нашу і без того крихку екосистему.

Усвідомлення того, що екосистеми забезпечують різноманітними послугами зв'язок вода- енергія, може допомогти в управлінні компромісам і гарантувати, що короткострокові вигоди не зруйнують послуги, які мають вирішальне значення для стійкості і довгострокової екологічної сталості. Наслідки розвитку загрожують постачанню чистої води, забезпеченню продуктами харчування, стабільності клімату і регулюванню водних ресурсів. Насамперед, досягнення сталості означає досягнення спільних перетворень у постачанні води і енергії для забезпечення паливом та продуктами харчування економічного прогресу та має враховувати потреби природи.

Проблеми

Кризу розвиту все ще можна уникнути, водою та енергією можна управляти спільно і сталим шляхом до тих пір, поки потенційні проблеми утримуються на передових позиціях у порядку денному політики розвитку. Навіть у тих країнах, де найбільш доступні джерела води та енергії вже вичерпані, все ще існують значні неінфраструктурні можливості щодо управління попитом, підвищення ефективності та залучення альтернативних ресурсів до водно-енергетичних комплексів.

З найкращими технологіями і доступними водними та енергетичними ресурсами, все ще, є можливість узгодити потреби відповідно вимогам сталості, хоча на це будуть потрібні певні радикальні зміни в інституціях і стимулах щодо управління водою та енергією. Всі ці елементи повинні бути частиною обговорення суспільством узгодженого бачення як привести водний та енергетичний сектор до сталості.

Проте, для того, щоб скористатися перевагами цих можливостей потрібна координація водної та енергетичної політики. Слід підвищувати ефективність використання води, зокрема для іригації або на водопостачання міст, що передбачає підвищення використання енергії на перекачування та використання води, або на перекидання води із забезпечених водою районів; впровадження повторного використання зворотних або опріснених вод, які вироблені за допомогою більш енерго- ефективних процесів, та перерозподіл води в більш продуктивні місця або на ефективне використання з врахуванням витрат енергії на транспорт і застосування води.

Очікується, що до 2030 року збільшення джерел енергії на 75% відбудеться все ще за рахунок природних викопних енергоносіїв і призведе до загострення зміни клімату та дефіциту води. Навпаки, альтернативні розробки низьковуглецевих джерел можуть надати додаткового тиску на водні ресурси. Технології з утримання та накопичення вуглецю використовують водні ресурси, а альтернативне транспортне біопаливо може бути інтенсивним як щодо використання води, так і вуглецю.

Водні і енергетичні стратегії повинні бути одночасно переглянуті на довгострокову перспективу. Хоча важливо розуміти, що невідкладність існуючих у найближчій перспективі дефіцитів і незадоволених потреб у воді та енергії не може приховати або відсунути довгострокові пріоритети та практичну мету щодо пошуку стійкого поєднання водних і енергетичних ресурсів як умови будівництва сталого майбутнього. Традиційні рішення, засновані на використанні все більшої кількості води і енергії є вичерпними, як і самі джерела води та енергії. Перехід повинен бути зроблений від невідновлюваних до відновлюваних джерел, від зростання обсягів постачання до мудрого управління наявними ресурсами та від розвитку інфраструктури до більш збалансованого поєднання інфраструктури та екосистем задля виробництва цінних водних і енергетичних послуг, від яких залежать люди, економіка і навколишнє середовище.

Важливість навколишнього середовища для благополуччя та прогресу людства має бути визнана у формулюванні подяку денному політики в секторі води та енергії. Оздоровлення порушеної екосистеми шляхом відновлення деяких з основних її функцій, які виконувалися раніше, може бути дійсною економічно вигідною альтернативою, що знизить ризики і вплив різними шляхами. Наприклад, замість традиційних інфраструктур, управляти ризиками затоплення можна за допомогою відновлення заплав річок і впровадження кращих практик тваринництва, лісового господарства та сільського господарства на заплавах, що дозволить максимально збільшити їх здатність утримувати воду для інфільтрації і ґрунтоутворення. Відновлення підземних водних горизонтів може істотно зменшити вплив посух шляхом створення резервних запасів і зеленої інфраструктури, такої як стійкі міські дренажні системи, які можуть використовуватися для управління зливовими водами при збільшенні опадів та контролі температури. Всі ці заходи, спрямовані на відновлення природних систем і їх функцій, призведуть до одночасної економії значних обсягів енергії, важливого скорочення водоспоживання та зниження витрат на очищення, а також в значній мірі підуть на значну користь самим екосистемам і послугам, які вони забезпечують.

Водні та енергетичні цілі повинні бути інтегровані в більш амбітні стратегії будівництва сталості, підвищення колективної безпеки та адаптації. Зміна клімату може істотно впливати на гідрологічний цикл і веде до зростання екстремальних погодних явищ, таких як повені та посухи. Ці коливання порушують роботу енергетичних систем. Зміни разом з існуючими ризиками становлять реальну загрозу для доступу до енергії та води.

Стратегія повинна враховувати численні соціальні та екологічні ризики пов'язані з водою і енергією, включаючи наступні:

• Збільшення потреб у воді та енергії: Із зростанням потреб у воді при її обмеженій доступності з’являється конкуренція за доступ до води. Це веде до зростання енергетичних потреб для перекачування більших об’ємів води, що є неефективним. Конкуренція також порушує коефіцієнт стійкості системи.
• Безпека доступу до води та енергії: Ненадійна система може завадити Цілям Розвитку Тисячоліття (ЦРТ). Доступ до води для побутових і виробничих цілей (сільське господарство, промисловість та інша економічна діяльність) безпосередньо впливає на рівень бідності та продовольчу безпеку.
• Нестійке забезпечення водою та енергією: нестійке постачання води та енергії призводить до фізичного виснаження ресурсів, що ставить під загрозу наявності води та енергії у майбутньому.
• Погіршення якості води — падіння ефективності — зростання попиту на енергію: із зростанням попиту, рівень підземних вод не відновлюється, що веде до розвитку стресу у вигляді скорочення водних ресурсів. Конкуренція за обмежені ресурси експоненціально зростає, що спостерігається у феномені надмірних витрат водокористувачів на роботу насосів для забору однакової кількості води.
• Незадоволені соціальні та екологічні потреби: Соціальні та екологічні потреби залишаються незадоволеними через надмірну експлуатацію ресурсів. Із зростанням попиту на електроенергію і постійною зміною стилю життя використання води для виробництва енергії також зростає, як і зростає потреби у енергії для управління водними ресурсами.
• Зміна очікувань: Справедливі, надійні програми управління водними ресурсами знижують уразливість бідного населення до потрясінь, що, в свою чергу, дає їм більш безпечні та ефективні засоби до існування.
• Зміна клімату: Цей глобальний феномен спостерігається у будь-якій частині світу. Використання природних ресурсів і викликаний цим стрес не тільки має негативний вплив на всі регіони, але й порушує глобальну екологічну рівновагу, що спостерігається у вигляді зміни клімату.

Інструменти для покращення

Державна політика та управління

• Проведення широких обговорень довгострокового бачення та цілей між урядами, компаніями та зацікавленими сторонами є важливим для інвестицій у збереження водних ресурсів та енергії, що передбачає більш високі витрати в короткостроковій перспективі в обмін на довгострокові вигоди.
• Сприяння обізнаності громадськості для просування колективних дій а також для прийняття індивідуальних рішень щодо використанням води та енергії, сумісних з стійким постачанням.
• Покращення в управлінні через прозорість та звітність; досягнення результатів, орієнтованих на розвиток та показників роботи, що відповідають місцевим та міжнародним установами.
• Просування комунікаційних механізмів з метою створення загальної діагностики інституційних провалів задля уникнення несприятливих тенденції. Це спільне бачення є важливою основою для узгодження визначення проблем та доступних альтернативних рішень і для виявлення можливих компромісів.

Економіка і бізнес: економічні та фінансові інструменти

• Просування державно-приватного партнерства для сприяння перебудові бізнес-стратегій на довгострокову перспективу замість короткострокових.
• Розвиток водних мереж (захист або відновлення водних джерел, розширення прав і можливостей місцевих громад, просування інновацій, розвиток і поширення технологій, розподіл ризиків, і т.д.,).
• Прозорість цін на воду і енергію, розуміння їх зв'язку з довгостроковими цілям сталого розвитку, а також з цілями людства і соціального розвитку.
• на рівні домогосподарств задля досягнення довгострокових цілей сталих водних та енергетичних політик. Це включає плату за екосистемні послуги (ОЕП), системи страхування від посух та повеней, торгівлю водою, платежі за забруднення і т.д.
• Фіскальні інструменти, орієнтовані на результат, які включають субсидії, податкові відрахування, прайс-премії і інші інструменти здатні стимулювати інновації та прискорити розповсюдження інновацій та новітніх технологій.
• Перегляд цін на енергоносії та воду з метою формування чітких сигналів щодо їх дефіциту і просування необхідних змін у портфелі сталих поновлюваних джерел енергії і води.
• Удосконалення регулюючих органів в секторі води та енергетики, які здатні вирішити старі проблеми та відкрити нові можливості для покращення систем управління водою та енергією.

Інструменти оцінки та системи підтримки рішень

• Поліпшені інформаційні системи для підтримки рішень з розподілу і перерозподілу ресурсів і для допомоги споживачам води та енергії бути підготованими відповідним чином.
• Інструменти оцінки впливу на довкілля та економічної оцінки, які дозволяють визначити вплив, витрати і вигоди різних існуючих варіантів рішень та проаналізувати компроміси в процесі прийняття рішень щодо управління водою та енергією.
• Інструменти економічної та гідрологічної оцінки, які дозволяють визначити складні взаємодії між економікою і водними системами з метою подолання існуючих бар'єрів на шляху прийняття політичних рішень за участю всіх зацікавлених сторін.
• Водні та енергетичні рахунки, які організовані з відповідними, прозорими та незалежними джерелами інформації для підтримки прийняття рішень, прозорості та звітування.
• Прогнозні моделі для розширення бачення водної та енергетичної політики з метою оцінки майбутніх сценаріїв а також перспективних переваг різних напрямків дій.
• Наукові та промислові партнерства між наукою, урядами та промисловістю для створення й накопичення баз знань та прозорих системи оцінки альтернатив і результатів різних напрямків акцій, що прогнозуються або впроваджені.
• Інформаційні та комунікаційні технології як для підвищення ефективності виробництва та використання енергії та води, так і для удосконалення управління водними ресурсами, розробки та вдосконалення моніторингу та впровадження.
• Оцінки ресурсів, оцінки життєвого циклу, стратегічна оцінка довкілля, економічна оцінка та інші інструменти, які зміцнюють докази користі підвищення ефективності в секторах водопостачання та енергетики.
• Визначення показників діяльності для проведення оцінки ефективності роботи організацій з виробництва та надання послуг з водо- та енергопостачання, включаючи оцінку життєвого циклу, розрахунок екологічного сліду, індексів екологічної діяльності та інше.
• Індикатори та інші кількісні показники, що дають змогу порівняти використання води та енергії.

Джерело: http://www.un.org/waterforlifedecade/pdf/01_2014_water_and_energy.pdf