Громадські слухання, що відбулися в Харкові 19 червня, формально завершились поразкою — міська влада в черговий раз показово зневажила харків’ян, доклавши всіх зусиль до фальсифікації результатів голосування. Проте, насправді там, перед Київським райвиконкомом, українці зробили крок до перемоги. Громадянське суспільство, часто ефемерне, набрало цілком впізнаваних обрисів на одній з центральних вулиць Харкова — Чернишевській 55, де відбулася безпрецедентна акція: на підтримку харків’ян прибули представники з усієї України.

Незаконна вирубка парку ім. Горького в Харкові, що розпочалася 20 травня 2010 року, завуальована шляхетною метою побудувати транспортну розв’язку до Євро-2012 — це історія протистояння бажання наживи і здорового глузду. Здоровий глузд підказав харків’янам — активістам, правозахисникам, екологам і просто тим, кому небайдуже, — боротися за власне право на зелений куточок. Жорстока боротьба з постраждалими та барикадами тривала два тижні, а пізніше — перейшла в правову площину.

Громадські слухання, що відбулися 19 травня, майже через місяць після початку нищення зеленої зони, та були ініційовані громадськими організаціями Харкова що об’єдналися в «Зелений фронт», стали продовженням спротиву міській владі, що, незважаючи на вимоги харків’ян, хвилю протестів в Україні та за кордоном, відверто продовжує вести антигуманну та протизаконну політику, аби отримати ласий шмат землі в міському парку.

Розпочалися слухання з «завозу» до райради бюджетників — директорів шкіл, дитячих садочків, головних лікарів, завідуючих соціальних служб, що вже мали на руках жовті аркуші — мандати. Вони нудилися під приміщенням райради з сьомої — восьмої години ранку — кому як пощастило. Блукаючи в натовпі, можна було почути: «Да-да, позвонили вчера, сказали быть в 8, пораньше». Ними ж, до речі, і була заповнена невелика зала — близько 350 місць — фактично повністю.

А вже з дев’ятої години площа почала заповнюватися тими, хто прийшов сюди не з наказу: небайдужі до свого міста жителі, активісти харківських та всеукраїнських громадських організацій і об’єднань — «Зелений Фронт», ВЕГО «МАМА-86», «Простір свободи», «Новий громадянин» та жителі інших міст — усі вони приїхали підтримати протест харків’ян проти владного свавілля та допомогти «відвоювати» законне право на здорове життя, яке неможливе без зелених насаджень. Ще до початку слухань на площі перед Київською районною радою між харків’янами та гостями міста почалося жваве спілкування. Мешканці смт. Артема, полтавці, херсонці, донеччани розповідали й ділились сумним досвідом знищення власних парків, лісів, скверів. «Ми приїхали сюди, щоб підтримати Харків, адже в нас робиться те саме, і ми розуміємо, наскільки для них зараз важлива підтримка», — розповідали артемівці. «Полтава підтримує харків’ян», «Київ підтримує харків’ян», «смт. Коцюбинське підтримує харків’ян», «Львів підтримує харків’ян», «Донецьк підтримує харків’ян», «Чернігів підтримує харків’ян», «Вінниця підтримує харків’ян», «Крим підтримує харків’ян», «Закарпаття підтримує харків’ян» — люди з такими плакати стояли по всій площі. Незважаючи на вихідний суботній день, з Харковом була майже вся Україна.

«Завжди важливо, коли якась локальна подія підтримується іншими людьми, особливо коли це одна країна, тому що проблема Харкова не є одинокою, і це відкрита рана, яка є в багатьох містах присутньою, і вона є індикатором того, що в інших містах є подібні, а то й гірші проблеми. Харків — велике місто, де подібні речі стали можливими. Якщо ми виграємо тут, ми отримаємо енергію для боротьби далі», — ділилась міркуваннями Оксана Олексів, представниця організації громадського руху «Новий громадянин».

У цей час назовні, перед районною радою, відбувалася реєстрація «всіх бажаючих», більшість з яких так і не змогла зареєструватися — через штовханину, яку штучно створювали товариші цілком впізнаваного бритоголового вигляду. Вказати точну кількість зареєстрованих неможливо, адже влада доклала зусиль, щоб сплутати всі цифри, але точно відомо, що не менше 2000 чоловік. В.о. Харківського міського голови Геннадій Кернес який головував на слуханнях, за повідомленням «Главреда» заявив, що «громадські слухання були організовані на низькому рівні, адже зал для засідань розрахований на 350 чоловік, тоді як скористатися своїм законним правом прийшли понад дві тисячі», і…звинуватив у цьому активістів, які «не попередили, що буде так багато людей». До залу, де проходили громадські слухання, окрім «директорсько-лікарського» бомонду, змогли потрапити не більше 20 чоловік, що прийшли з власної волі.

Громадські слухання справляли гнітюче враження, викликаючи обурення харків’ян і гостей, що слухали трансляцію знадвору. Більшість доповідачів доводила необхідність підтримки будівництва нової дороги та розповідала про гуманність та природолюбство харківської влади. З їхніх слів напрошувався єдиний висновок: саме завдяки нинішній владі з пустельного, напівзруйнованого міста Харків перетворився на зелену європейську оазу. Цікаво, і як їм вдалось досягти такого ефекту за сім років?.. «Конечно, — обурювався старий фронтовик, — висеть на дереве в холодочке легко, это вам не деревья сажать на жаре 12 часов в день», — такі афоризми звучали ледь не кожної хвилини. Коли ж виступали активісти, головуючий заповнював «ефір» інформаційним шумом, перебиваючи доповідачів на півслові, говорячи малозрозумілими словесними конструкціями без змістового навантаження і фактично зриваючи доповіді опонентів. Ця дикість, неможлива для цивілізованого суспільства, здається цілковито можливою харківській владі, яка навіть не намагалася приховати «краплені карти», відверто і буденно використовуючи добре відпрацьовані засоби фальсифікації.

Коли справа дійшла до голосування, розпочалося найцікавіше. На території перед райрадою кількість присутніх за півгодини збільшилася в півтора рази. «Новоприбулих» можна було легко розпізнати — це були вчителі, виховательки дитячих садочків, працівники соціальних служб, які збиралися купками по 50—70 чоловік. Більшість з них прийшли сюди від страху втратити роботу. В їхніх руках були «свіжі», новенькі мандати. Разом з ними була і молодь: як стало відомо, за кілька днів до зборів в соціальних мережах була створена спільнота, на якій було оголошено про можливість заробити 100 грн. за участь «в масовці на мітингу». Про деталі Станіслав Медвєдєв, організатор групи, обіцяв повідомити в персональній переписці. Активістам, що стежили за цією спільнотою, таки вдалося отримати більш детальну відповідь: «Появилась дополнительная информация, оказывается, это будет голосование за проложение дороги между Алексеевкой и Салтовкой через лесопарк (нужно будет голосовать за то чтобы проложить дорогу). Согласны ли вы участвовать? При себе нужно иметь паспорт с харьковской пропиской. Также установлены ограничения по возрасту от 18. Все остальные условия остаются прежними».

Молодь, що вирішила підзаробити 100 грн., ховалась всередині «вчительських загонів». Деякі з вчительок втуплювали погляди в гарячий асфальт, деякі чіплялися до приїжджих, що тримали плакати в руках з питаннями: «И чего вам здесь надо? Чего вы сюда приехали? Сколько вам заплатили? У себя решайте!», деякі заливалися сміхом на прохання захисників парку оговтатись і не голосувати за будівництво дороги. Проте, голосували всі одностайно, орієнтуючись на хлопця в кепці, що першим піднімав жовтий папірець за потрібне рішення.

Голосування вчителів за негуманний проект дороги викликало обурення не тільки в натовпу, яким мандрувала здивована і розгублена фраза: «і такі вчителі вчать наших дітей?», не тільки в Інтернет-спільнотах, а й в міжнародної громадськості. Американський телеканал CNN присвятив цьому явищу сюжет з назвою «Teachers of Cheaters?», в якому було показано, як саме і за що голосували харківські педагоги.

На початку слухань Кернес запевнив, що для підрахунку голосів тих, хто не потрапив до залу, будуть виділені «лічильники», себто ті, хто підраховуватимуть голоси. Проте, в ході слухань виявилося, що цих людей просто не було. Харківські активісти «Зеленого фронту» зібрали команду спостерігачів і організували харків’ян в сектори, щоб зробити можливим підрахунок голосів у величезному натовпі. Та, як виявилося, міська влада вирішила зігнорувати позицію харків’ян. Як розповіла одна з активісток, що рахувала голоси: «Счетчиков» просто не пустила в здание охрана (без бейджиков и опознавательных знаков). То есть, голоса людей, стоящих на улице, просто не учитывались. Вне зависимости от того, за что они голосовали». А при самому підрахунку голосів Кернес вирішив цілковито зігнорувати арифметику та запропонував визначати кількість голосів на вулиці за новітньою (в ту ж секунду вигаданою ним) технологією: за даними відео-матеріалів. У підрахунках фігурували такі, щонайменше дивні для офіційного документи, дані, як «більшість» і «меншість». В протоколі це виглядало так: «... на основании просмотра видеозаписи комиссия установила, что за резолюцию, предложенную секретарем Горсовета Г.А. Кернесом (проект будівництва дороги — ред.) проголосовало «ВИЗУАЛЬНОЕ БОЛЬШИНСТВО». Що ж, фраза вимагає на шалені овації і премію за винайдення нового способу підрахунку голосів. Жодних цифр, як ви могли здогадатися, в протокол не було внесено.

Коментуючи дії міської влади, прес-секретар екологічної групи «Печеніги» Олег Перегон, сказав: «Влада провокує людей на якісь активні дії. Це робиться цілеспрямовано. Не знаю, навіщо. Може, хтось хоче побачити у Харкові революцію? Може, хтось мріє, щоб тут були знову барикади? Нас штовхають на такі дії».

Громадські слухання були фальсифіковані, проте харків’яни переконані що це — лише початок боротьби. Після закінчення «показового виступу» колона з близько п’ятисот учасників попрямувала до парку ім. Горького. Там, поруч з вирубкою, де було варварськи знищено понад 700 дерев за наказом тих, хто має захищати місто, представники громадських організацій, харків’яни, що день у день захищали свій парк, небайдужі до чужого лиха мешканці Києва, Львова, Полтави, Донецька, Криму, Закарпаття, Херсона та журналісти разом висадили клумбу у вигляді дерева з серцем у кроні. Ганна Голубовська-Онісімова, президент ВЕГО «МАМА-86», що першою посадила квітку на клумбі, розповіла, що подібний захват земель відбувається по всій Україні: «Як і у цьому парку, нищаться віковічні дерева, які могли би радувати і наших дітей, і наших онуків. Тому сьогодні я як громадянка приїхала сюди за кошти своєї родини, аби висловити свою й моїх колег солідарність, підтримку харків’янам, які борються за збереження улюблених зелених куточків». Харків’яни переконані: клумба, що яскравими квітами прикрасила місце біля вирубки, стане початком відродження зеленого Харкова .

Харків’яни не збираються здаватися: після проведення громадських слухань на тему «Захист зелених насаджень і Лісопарку» ініціативна група склала заяву про визнання нелегітимним підсумковий документ громадських слухань від 19.06.10, який буде передано до прокуратури. Олег Перегон говорить: «Є можливість довести, що громадяни своєю більшістю, навіть ті, що прийшли на слухання, були за нашу резолюцію, підготовлену громадськими організаціями, і ми це доведемо». Активісти планують проводити акції підтримки парку Горького й надалі і шукають нових можливостей для цього. Це знаходить відгук: учора директор турніру Євро-2012 УЄФА Мартін КАЛЛЕН звернувся до українського уряду з офіційним листом, в якому просить розібратися з ситуацією, що склалась довкола парку ім. Горького в Харкові. Як повідомляє «УНІАН», «М.КАЛЛЕН акцентував увагу Б.КОЛЕСНИКОВА на тому, що ситуація з вирубкою парку Горького міською владою Харкова отримала міжнародний резонанс (зокрема, до УЄФА звернулися Асоціація екологічного контролю Болгарії, Центр транспорту і енергетики Чеської Республіки, а також Національний екологічний центр України). Директор турніру Євро-2012 просить віце-прем’єр-міністра проінформувати УЄФА про конкретні заходи, вжиті для виправлення ситуації: «Оскільки ця ситуація може мати негативний вплив на імідж турніру Євро-2012 УЄФА в Україні, ми хотіли б звернути Вашу увагу на цю проблему й просимо Вас інформувати про дії, спрямовані на вирішення цього питання».

Як написала в своєму блозі одна з київських активісток руху підтримки харків’ян Діана Макарова: «І це ще не перемога, Харків. Але я вам говорила — ви вже переможці. Тому що ви, Харків, підняли таке… Таке, якого Україна вже давно не бачила». Насправді, харків’яни вже стали ближчими на крок до перемоги, адже усвідомлення — це вже і є половина успіху. Харків’яни, а разом з ними і багато активістів з усієї України, що приїхали підтримати харків’ян, усвідомили, що не можна стояти осторонь чужої біди, і що чужої біди, врешті решт, не існує.

«Спасибі тим, хто приїхав до нас, щоби підтримати Харків, щоб підтримати наш парк. Якщо буде потрібно, завтра ми поїдемо в Донецьк, Херсон, Полтаву, щоб допомогти врятувати їхні парки!» — у цій думці харків’янина, учасника громадських слухань, зібраний весь сенс акції, що відбулась 19 червня. Крок за кроком, ми наближаємося до громадянського суспільства, яке вже виглядає не ілюзією, але нашим майбутнім.