Резюме звіту з локального дослідження в рамках проекту «Екологічне життя людей»

Вивчення потенціалу Одеської області з практичного впровадження та активного просування екологічно дружніх технологій

Аналіз екологічних проблем в Одеській області показав, що найбільш актуальними для міста є проблеми, пов’язані з забезпеченням населення питною водою, що відповідає санітарним нормам, ремонтом і реконструкцією водопровідних мереж та очисних споруд, високим антропогенним забрудненням ріки Дністер, а також проблеми пов’язані з твердими побутовими відходами.

Діючі регіональні програми[1]:

• «Питна вода Одеської області на 2006—2020 роки»;
• Концепція охорони атмосферного повітря в місті Одеса на період до 2010 року;
• Програма «Екологічно чистий транспорт одеситам»;
• Цільова програма «Енергозбереження в м. Одеса на 2007—2010 роки»;
• Програма встановлення приладів обліку холодної та гарячої води в квартирах малозабезпечених і пільгових верств населення м. Одеси в 2006—2010 роках.
• Одеська міська програма раціонального використання та збереження питної води, покращення водопостачання «Чиста вода»

Відновлювані джерела енергії

Вітроенергетика. Природні умови Одеської області є досить сприятливими для реалізації проектів, пов’язаних з вітроенергетикою. Регіон відзначається наступними перевагами:

• високим вітроенергетичним потенціалом, що спостерігається вздовж морського узбережжя, протяжність якого складає сорок кілометрів;
• одеськими лиманами, що функціонують як велика аеродинамічна труба;
• низьким процентом штилю та відносно високими значеннями середньої швидкості вітру.

Геліоенергетика або енергія сонця. Одеська область також має сприятливі природні умови для активного використання енергії Сонця. Один квадратний метр сонячного колектору в умовах одеського клімату може щорічно заощаджувати близько 0,35 Гкал теплової енергії, що відповідає приблизно 50 м3 у рік заощадженого газу. Незважаючи на те, що цей вид енергії можна ефективно використовувати впродовж семи місяців, випадки використання геліоколекторів в регіоні ще досі одиничні.

Водовідведення та санітарія

Основні проблеми регіону в сфері водовідведення та санітарії пов’язані з високим ступенем антропогенного забруднення ріки Дністер, а також з високою імовірністю вірусного зараження води, відсутністю належного обладнання для очистки води, застарілістю очисних технологій.

Для вирішення питання забезпечення населення питною водою була розроблена технологія використання води артезіанських свердловин з верхньосарматського водоносного горизонту, глибина яких становить 120 метрів. Для забезпечення мешканців м. Одеса питною водою, у всіх районах міста були встановленні бюветні комплекси.

Для кондиціонування артезіанської води у бюветних комплексах м. Одеси застосовується сучасна технологія водопідготовки, яка включає в себе наступні етапи очищення: 1) механіко-каталітична фільтрація — окиснення катіонів заліза (ІІ), видалення дрібнодисперсних частинок; 2) зворотньоосмотична очистка половини об’єму води — видалення мікро- та макрокомпонентів води (кальцію, магнію, натрію, сульфатів, хлоридів, гідрокарбонатів), мікроорганізмів; 3) змішування води, що вже пройшла зворотньоосмотичну очистку, з водою, що пройшла механічне фільтрування, у співвідношенні 1:1, в результаті чого такі показники як жорсткість, сухий залишок, концентрації натрію, сульфатів та хлоридів відповідають гігієнічним нормативам; 4) озонування води, що дозволяє забезпечити обеззараження, дезодорацію, окиснення органічних та неорганічних речовин, дегазацію води на фільтрах з активованим вугіллям; 5) адсорбційна очистка озонованої води на фільтрах з активованим вуглецем, у результаті чого з неї видаляється озон, окисненні органічні і деякі неорганічні речовини; 6) повторне озонування води, що вже пройшла стадію адсорбційної очистки, перед подачею до споживачів.

Управління екологічної безпеки проводить роботу по забезпеченню соціальної сфери індивідуальними приладами підготовки води з їхнім подальшим технічним обслуговуванням та контролем якості води.

Була проведена повна ревізія та був виконаний ремонт 34 приладів доочистки питної води «Мідія-05», розташованих раніше у дитячих садках, інтернатах, закладах освіти., виконується технічне обслуговування і контроль якості води, у тому числі 18 новітніх приладів типу УОФВ, розташованих у спеціалізованих дитячих закладах, що були розроблені Фізико-хімічним інститутом ім. О.В. Богатського НАН України, який очолює «Асоціацію виробників водоочисної техніки і очисної води».

Згідно наказу міських органів влади «Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством» були проведені роботи по дослідженню запасів підземних вод у кожному районі міста та був розроблений «Кадастр підземних вод м. Одеси», обстежені всі артезіанські свердловини з питною водою на території міста.

Тверді побутові відходи

Для Одеського регіону проблеми пов’язані з твердими побутовими відходами (ТПВ), як і для багатьох міст України, є дуже актуальними. В області спостерігається дуже високий показник річного накопичення відходів, висока швидкість зростання кількості несанкціонованих звалищ, а також відсутність обладнаних полігонів ТПВ.
Об’єм річного накопичення ТПВ у Одеській області дорівнюють 4 млн. м3/рік, приблизно у 5 разів вище, ніж у Миколаївській області та у два рази вище ніж в Херсонській області. На території Одеської області нараховується 557 звалищ ТПВ, що займають більше ніж 800 га. Лише у межах Одеської агломерації щорічно генерується більш ніж 800 тис. т ТПВ, що вивозяться на полігон-звалище №1 в Дальницьких кар’єрах (площа 96,2 га) та полігон-звалище №2 біля цементного заводу (площа 5,5 га). За відсутності в Одеському регіоні полігону промислових відходів, туди ж вивозяться промислові відходи 3-го та 4-го класів небезпеки об’ємом до 120 тис. м3/рік, а також, не виключений факт, що на полігон потрапляють високотоксичні компоненти. Можливості створення нових полігонів дуже обмежені екологічними, соціально-економічними та іншими причинами.

Для вирішення проблеми ТПВ в місті були розробленні принципи комплексного підходу до ефективного управління потоками ТПВ з досягненням рівня «нульових відходів» шляхом переадресування компонентів ТПВ.

Традиційно здійснення «роздільного збору» здійснюється шляхом розміщення окремих фракцій ТПВ в спеціально помічені контейнери. При цьому до 46,5% від загальної кількості ТПВ залишаються невідсортованими та переправляються на полігони. Практика вказує на те, що така система утилізації ТПВ для України не є ефективною. В рамках третього варіанту «роздільний збір» передбачає відокремлення від загального потоку ТБО лише однієї фракції — органіки, що легко розкладається.

В Одеській агломерації існують необхідні та достатні умови для практичної реалізації запропонованої системи утилізації: у переробці органічних відходів зацікавлено підприємство «СаШиК»; збір інертних мінеральних відходів організовано міськвиконкомом м. Іллічівськ; потенціальними вторинними матеріальними ресурсами може зайнятися державна компанія «Укрэкокмресурсы» та комунальне підприємство «Одескомунтранс», потік небезпечних відходів може бути перенаправлено та знешкоджено за рахунок можливостей виробництва підприємства «Грін-порт». При реалізації даного способу утилізації відходів необхідно також використати можливості 17 підприємств, що функціонують на території Одеської області (15 з них розташовані в м. Одеса) та займаються утилізацією лише найцінніших компонентів відходів.