Підписано Мінаматську конвенцію про ртуть Друк
П'ятниця, 11 жовтня 2013, 00:00

131018 minamata_mercury_convention11 жовтня 2013, Кумамото, Японія — Представники урядів 92 країн підписали Мінаматську конвенцію про ртуть, прийняту на Конференції повноважних представників (Дипломатичної конференції), в якій взяли участь понад 1000 делегатів з 139 країн.

Мінаматська конвенція про ртуть є глобальним договором, що має на меті захистити здоров'я людей і довкілля від шкідливого впливу ртуті. Конвенція відкрита для підписання всіма державами та регіональними організаціями економічної інтеграції до 9 жовтня 2014 року в центральних установах ООН у Нью-Йорку.

Конвенція набирає чинності на дев'яностий день після здачі на зберігання п'ятдесятого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

Однією з перших Конвенцію підписала Японія – країна , де вперше була виявлена хвороба Мінамата, яку викликає накопиченням в організмі метилртуті. Україна – один з учасників процесу з підготовки цього глобального юридично обов'язкового документа, ще не підписала Конвенції.

Церемонія відкриття Дипломатичної конференції відбулася 9 жовтня в Мінаматі. Це місто було вибрано, в першу чергу, в пам'ять жертв хвороби Мінамата, а по друге, для надання назви Конвенції про ртуть – Мінаматської – з метою попередження відповідних трагедій у майбутньому та нагадування про серйозні наслідки ртутної експозиції на здоров'я людей. Після церемонії відкриття Дипломатична конференція продовжила роботу центрі префектури Кумамото, де 10 жовтня повноважні представники прийняли глобальний договір, узгоджений на останній сесії Міжурядового переговорного комітету (МПК) у Женеві, Швейцарія, 13–18 січня 2013 р.

Січневій женевській сесії МПК передували сесії комітету у Пунта-дель-Есте, Уругвай (27 червня – 2 липня 2012), Найробі, Кенія (31 жовтня – 5 листопада 2011), Тібі, Японія (24–28 січня 2011) та Стокгольмі, Швеція (7–11 червня 2010).

Текст Мінаматської конвенції про ртуть англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами доступний на сайті Конвенції:
http://www.mercuryconvention.org/Convention/tabid/3426/Default.aspx

Про Конвенцію

Мета Конвенції полягає в охороні здоров'я людини й довкілля від антропогенних викидів та надходжень ртуті та її сполук в ґрунт або воду (вивільнення ртуті або ртутних сполук).

Відповідно до положень Мінаматської конвенції уряди домовилися заборонити до 2020 року виробництво, імпорт і експорт ряду продуктів, що містять ртуть:

  • Акумулятори, крім срібно-цинкових таблеткових акумуляторів із вмістом ртуті менше 2% і повітряно-цинкових таблеткових акумуляторів із вмістом ртуті менше 2%.
  • Перемикачі та реле, за винятком високоточних конденсаторних мостів і мостів для вимірювання втрат і високочастотних радіочастотних перемикачів і реле контрольних приладів і регуляторів з максимальним вмістом ртуті 20 мг на кожний міст, перемикач або реле.
  • Лампи люмінесцентні малогабаритні (ЛЛМ) загального освітлення потужністю 30 Вт або менше і вмістом ртуті понад 5 мг у колбі лампи.
  • Лампи люмінесцентні трубчасті (ЛМТ) загального освітлення:
    1. з трибарвним люмінофором потужністю менше 60 Вт з вмістом ртуті понад 5 мг у лампі;
    2. з галофосфатним люмінофором потужністю 40 Вт або менше і вмістом ртуті понад 10 мг у лампі.
  • Лампи загального освітлення ртутні високого тиску паросвітні (РВТП).
  • Ртуть у лампах люмінесцентних з холодним катодом і лампах люмінесцентних із зовнішнім електродом (ЛЛХК і ЛЛЗЕ) для електронних дисплеїв:
    1. коротких (≤500 мм), з вмістом ртуті понад 3,5 мг у лампі;
    2. середніх (>500 мм і ≤ 1500 мм), з вмістом ртуті понад 5 мг у лампі;
    3. довгих (>1500 мм), з вмістом ртуті понад 13 мг у лампі.
  • Косметика (з вмістом ртуті понад 1 частини на мільйон), включно з милом і кремами для освітлення шкіри, за винятком косметики для зони очей, в якій ртуть застосовується як консервант і для якої ефективних і безпечних консервантів-замінників не існує (передбачається не враховувати косметику, мило або креми, що мають слідові забруднення ртуттю).
  • Пестициди, біоциди та локальні антисептики.
  • Наведені нижче неелектронні вимірювальні пристрої, крім неелектронних вимірювальних пристроїв, встановлених на великогабаритному обладнанні або таких, що використовуються для високоточного вимірювання, якщо відсутні прийнятні безртутні альтернативи:
    1. барометри;
    2. гігрометри;
    3. манометри;
    4. термометри;
    5. сфігмоманометри.

Щодо амальгам для зубних пломб, згідно Мінаматською конвенцією, кожна Сторона вживає заходів і проводить заходи для скорочення використання амальгам для зубних пломб, які враховують внутрішні обставини Сторони і відповідні міжнародні керівні принципи, а також передбачають два або більше заходів з переліку Конвенції.

Конвенція забороняє застосування ртуті або ртутних сполук у виробничих процесах після настання терміну поетапного виведення з обігу, крім випадків, коли Сторона має зареєстрований виняток:

  • Хлорно-лужне виробництво (2025).
  • Виробництво ацетальдегіду, в якому ртуть або ртутні сполуки застосовують як каталізатор (2018).

Також кожна Сторона вживає заходів для обмеження застосування ртуті або ртутних сполук у таких процесах:

  • Виробництво мономера вінілхлориду.
  • Метилат або етилат натрію або калію.
  • Виробництво поліуретану із застосуванням каталізаторів, що містять ртуть.

Конвенція передбачає, що кожна Сторона, на території якої здійснюються кустарний і дрібномасштабний видобуток та обробка золота, вживає заходів з метою скорочення і, де це можливо, припинення застосування ртуті й ртутних з'єднань та утворення викидів і надходжень ртуті в навколишнє середовище при такому видобутку й обробці.

Ртуть від дрібних золотодобувних підприємств і від вугільних електростанцій є найбільшим джерелом забруднення ртуттю в усьому світі. Шахтарі вдихають ртуть у процесі плавки; стоки, що містять ртуть потрапляють у струмки й річки, отруюють рибу і по харчовому ланцюжку – людей, які проживають нижче за течією забруднених річок.

Відповідно до Конвенції, уряди погодилися, що країни будуть складати стратегії зі зменшення кількості ртуті, яку використовують старателі, і що протягом трьох років після набуття чинності Конвенцією будуть складені національні плани щодо зменшення та, якщо можливо, усунення використання ртуті.

Конвенція також буде контролювати викиди і надходження ртуті від великих промислових підприємств, таких як вугільні електростанції, промислові котли, сміттєспалювальні заводи та цементні підприємства.

Конвенція передбачає контроль і, де це можливо, скорочення викидів ртуті і ртутних сполук в атмосферу за допомогою заходів контролю викидів з наступних точкових джерел:

  • вугільні електростанції;
  • вугільні промислові котлоагрегати;
  • плавильні та прожарювальні процеси, застосовувані при виробництві кольорових металів (свинець, цинк, мідь і вироблене промисловим способом золото);
  • установки для спалювання відходів;
  • установки для виробництва цементного клінкеру.

Також Конвенція визначає екологічно безпечне тимчасове зберігання ртуті, крім ртутних відходів (Стаття 10); заходи щодо ртутних відходів (Стаття 11) – до них поки застосовуються відповідні визначення Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, а надалі поводження з ними відбуватиметься відповідно до вимог, які будуть прийняті Конференцією Сторін в додатковому додатку; а також заходи щодо забруднених ділянок (Стаття 12) – кожна Сторона докладає зусиль для розробки належних стратегій з виявлення й оцінки ділянок, забруднених ртуттю або ртутними сполуками.

У Статті 16 «Медико -санітарні аспекти» Конвенція рекомендує Сторонам сприяти розробці та здійсненню стратегій і програм для виявлення й захисту населення, що відноситься до групи ризику, особливо вразливих груп, включно з розробкою науково обґрунтованих керівних принципів з охорони здоров'я, що стосуються впливу ртуті та ртутних сполук, визначенням цільових завдань для скорочення впливу ртуті там, де це доречно, і просвітництвом громадськості за участю державної системи охорони здоров'я та інших відповідних секторів.

У Статті 18 «Інформування, підвищення обізнаності й освіта громадськості» Конвенція визначає, що кожна Сторона в межах своїх можливостей надає підтримку й сприяє:

  1. наданню громадськості наявної інформації про вплив ртуті та ртутних сполук на здоров'я людини й довкілля; альтернативи ртуті та ртутним з'єднанням; теми, визначені у пункті 1 Статті 17; результати своєї діяльності в галузі наукових досліджень, розробок і моніторингу у відповідності зі Статтею 19 та діяльності з виконання своїх зобов'язань за цією Конвенцією;
  2. просвіті, навчанню й забезпеченню обізнаності населення про наслідки дії ртуті та ртутних сполук для здоров'я людини й довкілля у співпраці з відповідними міжурядовими та неурядовими організаціями та уразливими групами населення, у міру доцільності.

Також кожна Сторона використовує наявні механізми або розглядає можливість розробки таких механізмів як реєстри вивільнення й перенесення забруднювачів, де це доречно, для збирання та поширення інформації щодо оціночних показників своїх щорічних обсягів ртуті та ртутних сполук, які викидаються, вивільняються або видаляються внаслідок діяльності людини.

На думку організацій – членів міжнародної мережі IPEN, Мінаматська конвенція про ртуть є великою перемогою міжнародної спільноти, і вона являє спільну позицію країн та їхнє ставлення до проблеми ртутного забруднення, яке є серйозною загрозою здоров'ю людей та довкіллю.

У ході переговорного процесу IPEN серйозного критикувала ті частини угоди, які не є юридично обов'язковими. Зараз IPEN звертає увагу урядів на необхідність виконання всіх положень Конвенції, незалежно від того, є вони юридично обов'язковими чи мають добровільний характер.

Конвенція носить ім'я Мінамата, і необхідно, щоб уроки трагедії з більш ніж 50-річною історією були враховані при виконанні положень цієї угоди.

№ 1: Необхідно застосовувати принцип обережності: наслідки ртутного отруєння вже проявляються у людей, що займаються видобутком золота. Ознаки хвороби Мінамата зафіксовані у чоловіків, жінок і дітей. Не варто чекати ще 20 років, щоб нарешті переконатися в тому, що ми дійсно бачимо прояви цієї страшної хвороби – занадто висока ціна такого очікування.

№ 2: Необхідно терміново вжити заходів для вирішення проблем ртутного забруднення в містах, у селищах і в цілому в країнах. Причиною хвороби Мінамата стало єдине джерело забруднення, але подібних джерел може бути безліч. Необхідно терміново проводити інвентаризацію джерел забруднення ртуттю, пріоритетних місць забруднення і заборонити торгівлю ртуттю.

№ 3. Не слід чекати 20 років, щоб почати відновлювати забруднені території. Очищення території в Мінаматі почалося через 20 років після виявлення проблеми, але було вже надто пізно. Якщо не почати діяти прямо зараз, спадщина сучасної золотої лихоманки стане причиною утворення тисяч нових забруднених територій по всьому світу і нових жертв.

У преамбулі до Конвенції йдеться, що уряди повинні вчитися на уроках Мінамати, щоб запобігти майбутньому забрудненню, але і в Японії проблеми Мінамати досі не вирішені. Їхнє вирішення полягає в наданні компенсації всім жертвам ртутного забруднення (понад 30 тис. осіб) і повному очищенні забруднених ртуттю територій, включно з 1,5 млн. кубометрів токсичних відходів, що містять ртуть і тимчасово зберігаються в Еко-парку Мінамати. Ртутна конвенція тепер носить ім'я Мінамати, і це рішення накладає особливі зобов'язання на уряди, які повинні надати повну компенсацію жертвам ртутного забруднення.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Головна Хімічна безпека Новини Підписано Мінаматську конвенцію про ртуть
Google+