Використання місцевих матеріалів для огороджуючих конструкцій у малоповерховому житловому будівництві в умовах України: висновки з порівняльного аналізу

(Тези монографії)

Богдан Попов
http://kuznya.kiev.ua

1. Вступ

Використання місцевих матеріалів, таких як солома, очерет тощо, у житловому будівництві практикувалося в Україні з давніх часів. Людина використовувала насамперед те, що знаходилось поблизу. У народі накопичено багатий досвід щодо застосування цих матеріалів та створення на їхній основі надзвичайно досконалих та доцільних технік будівництва, які пристосовані для конкретних умов.

У наш час використання місцевих матеріалів є доцільним з тих самих причин, що й раніше.

Стратегія сталого розвитку, яка є єдиним шляхом для виживання людства, вимагає будівництва, що споживає найменшу кількість ресурсів, при тому якісно забезпечуючи потреби людини в житлі. Використання природних матеріалів при відповідних технологіях дає можливість забезпечити не тільки високі теплотехнічні показники та здешевити будівництво, але, що не менш важливо, зменшити негативний вплив на здоров’я людини, що є вірогідним у випадку застосування штучно вироблених будівельних матеріалів.

У розвинутих країнах, починаючи з 70-х років ХХ ст., спостерігається пожвавлення інтересу до таких технологій. Багато з того, що робилося на рівні індивідуальних експериментів ентузіастів, зараз стає стандартною будівельною практикою, що стимулюється з боку держави, через фінансові та інші інститути. Накопичений досвід дозволяє стверджувати, що використання природних місцевих матеріалів є необхідною складовою екологічно доцільного житлового будівництва.

Україна має значний потенціал щодо застосування місцевих матеріалів як будівельного ресурсу, який у цей час майже не використовується. У великій мірі це стосується соломи злакових культур. Щорічно її доступний для користування обсяг становить близько 5 млн. т. Немає сумнівів в тому, що певна частина її може бути використана для того, щоб забезпечити населення України дешевим, енергоефективним та безпечним для здоров’я житлом.

2. Малоповерхове садибне будівництво

Малоповерхове будівництво, як один з найбільш перспективних типів житлового будівництва, є пріоритетним напрямком, розвиток якого передбачений Державною Програмою України з житлового будівництва. Воно може використовуватися як в місті, так і в сільській місцевості.

Його основні переваги по відношенню до багатоповерхового будівництва є такими:

• Відповідає біологічній природі людини як територіального виду.
• Позитивно впливає на показники народжуваності при наявності інших ко-факторів позитивного впливу.
• Більш доцільно використовує енергетичні та матеріальні ресурсі при умові використання відповідних технологій в проектуванні.
• Відповідає традиціям та укладу життя українського народу.
• Дозволяє широко використовувати місцеві будівельні матеріали.
• Дозволяє вести будівництво своїми силами.
• Наявність присадибної ділянки, яка може використовуватися для сільсько-господарчої та інших видів діяльності.
• Більша ступінь безпеки при пожежах, землетрусах та інших екстремальних ситуаціях, що загрожують життю та здоров’ю людини.

В розвинутих країнах малоповерхові будинки — це основний тип житла.

Наприклад, в США в 2004 році збудовано 355 млн. кв. метрів житла. З них 305 млн. кв. метрів приходиться на одноповерхові дерев’яні будинки. Схожі сценарії спостерігаються і в інших країнах.

На жаль, за радянських часів в основному розвивалось багатоповерхове будівництво з використанням залізобетонних конструкцій та керамічної цегли. Ця ситуація в певній мірі зберігається і зараз в незалежній Україні. Принаймні з 8628 тис. кв. метрів житла, введених в експлуатацію в 2006 році, 6709 кв. метрів — це міські багатоповерхові будинки із використанням залізобетону.

Головними проблемами, що стримують розвиток малоповерхового будівництва в Україні, є:

• відсутність чітко визначеної державної політики по відношенню до малоповерхового будівництва;
• корпоративні війни між будівельними компаніями;
• відсутність державної підтримки щодо створення інфраструктури, в тому числі соціальної;
• відсутність будівельної індустрії, що забезпечує потреби в адекватних будівельних матеріалах для малоповерхового будівництва;
• моральна та психологічна неготовність міського населення суттєво змінювати свій спосіб життя;
• невідповідність цін на поширені будівельні матеріали та будівельні технології фінансовим можливостям більшості населення.

Таким чином, розвиток малоповерхового будівництва залежить від вирішення комплексу взаємопов’язаних проблем, що потребує чітко визначеної на державному рівні програми дій та забезпечення державної підтримки в фінансовій та соціальній сферах.

3. Енергоефективність

Значна (майже 42%) частка житлово-комунального господарства в балансі енергоспоживання України визначає важливість ефективного та термінового вирішення проблеми енергозбереження в житлово-комунальній сфері.

Звернемось до державного документу — концепції національної стратегії житлового будівництва:

«Подальше зростання цін на енергоресурси, тарифів на електроенергію і транспорт висунули на перший план питання підвищення теплозахисних якостей житлових будинків, що суттєво впливає на вартість експлуатації житла.

Першочерговими завданнями в житловому будівництві повинно стати подальше зниження використання енергоресурсів при експлуатації житла за новими теплотехнічними нормами, впровадженими у 2007 році, що дозволить приблизити їх витрати в житлі до середньоєвропейського рівня. Ця проблема повинна вирішуватись як для нового житлового будівництва, так і для існуючого житлового фонду.

Для вирішення цих проблем необхідно забезпечити перехід на теплоефективні огороджуючі конструкції житлових будинків у відповідності з новими теплотехнічними нормативами, і з метою їх масового впровадження розробити галузеву програму «Енергозбереження в житловому будівництві».

Таким чином, технології, що використовуються при масовому малоповерховому житловому будівництві в Україні, повинні відповідати наступним критеріям:

• бути дешевими;
• забезпечувати високий рівень теплоізоляції;
• виробництво та експлуатація матеріалів не повинні мати негативні наслідки для довкілля;
• по можливості відповідати місцевим традиціям;
• витрачати мінімальну кількість деревини;
• будівництво повинно мати низькі витрати часу та праці.

4. Поширені матеріали та технології в сучасному малоповерховому будівництві

4.1 Дерев’яні будинки

Переваги:

• добрий естетичний вигляд;
• відповідність національним традиціям (в певних регіонах України);
• добрі біопозитивні властивості (за умов використання нешкідливих оздоблювальних та інших матеріалів);
• висока газопроникність (будинок «дихає»).

4.2 Каркасні конструкції

Переваги:

• швидкість будівництва;
• економічність щодо використання дерева;
• високі теплотехнічні показники (при застосування відповідного заповнення);
• можливість використовувати для заповнення місцеві матеріали;
• можливість будувати власними силами.

Недоліки:

• необхідність мати підготовані пиломатеріали та інші фабричні матеріали, при виготовленні яких витрачається певна кількість енергії та відбувається забруднення середовища (екологічна ціна);
• деякі види заповнення можуть бути потенційно небезпечними для здоров’я;
• можлива низька газопроникність (будинок не «дихає») і необхідність застосовувати додаткові системи вентиляції.

4.3 Цегляні стіни

Переваги:

• високі експлуатаційні характеристики (довговічність та міцність);
• можливість створення складних архітектурних форм;
• добре розвинена виробнича база;
• престижність;
• високі теплоакумулюючі властивості (при застосуванні зовнішньої теплоізоляції).

Недоліки:

• висока екологічна ціна виробництва (добуток глини, обпалення та ін.);
• низькі теплозахисні властивості (коефіцієнт теплопровідності 0,7 Вт/мК);
• тривалий час будівництва, необхідність витримки для здійснення усадки;
• необхідність наймати кваліфікованих спеціалістів для кладки стін;
• низька газопроникність (будинок не «дихає») і необхідність застосовувати додаткові системи вентиляції.

4.4 Легкий бетон (пінобетон, керамзитобетон, полістиролбетон)

Переваги:

• відносно низька ціна (окрім полістиролбетону);
• наявність виробничої бази (цемент);
• швидкість зведення;
• високі теплозахисні показники (0,12 — 0,16 Вт/мК);
• можливість безпосереднього виготовлення на місці (для пінобетону);
• висока теплоакумулююча здатність;
• пожежна безпечність;
• газопроникність (окрім полістиролбетону).

Недоліки:

• висока екологічна ціна виробництва цементу (викиди двоокису карбону, забруднення атмосфери твердими частками);
• високе водопоглинення, необхідність застосовувати захисні покриття, що можуть погіршити газопроникність;
• у випадку застосування газобетону, полістиролбетону та керамзит бетону енергетичні витрати та забруднення від виробництва алюмінію, стиролу, керамзиту.

4.5 Важкий бетон

Переваги:

• технологія економічно (за вартістю 1 м2 загальної площі будинку) ефективна тільки при значних обсягах будівництва, наприклад, при зведенні декількох котеджів або селища;
• невелика вага незломних систем опалубки, нескладна технологія, немає потреби застосовувати важку техніку;
• будівництво коробки будинку із застосуванням описаної технології виявляється дешевшим, ніж зведення коробки із цегли, приблизно на 10—20% (залежно від проектного рішення будинку й варіанту обробки фасаду).

Недоліки:

• низьке значення коефіцієнта паропроникності;
• низькі тепло- і звукоізолюючі властивості;
• виробництво цементу є одним з екологічно брудних: викиди вуглекислого газу з вапняку при випалі цементного клінкера, пилу в процесі здрібнювання сировинної суміші й клінкера, теплове забруднення атмосфери;
• при виробництві 1 тони цементу застосовується близько 1 461 600 кілокалорій теплової енергії або еквівалент 158 кубометрів природного газу

4.6 Теплоізоляційні матеріали

Теплоізоляційні матеріали по виду основної сировини розділяються на неорганічні та органічні.

Органічні теплоізоляційні матеріали залежно від походження сировини можна умовно розділити на два види:

• матеріали на основі природного органічної сировини (деревина, відходи деревообробки, торф, однолітні рослини, вовна тварин і т.д. );
• матеріали на основі синтетичних смол, так звані теплоізоляційні пластмаси.

4.6.1 Деревоволокнисті теплоізоляційні плити

Переваги:

• добре розвинута сировинна база;
• легкість монтажу;
• низька ціна;
• використання відходів.

Недоліки:

• висока екологічна ціна виробництва (забруднення повітря та води, енергоспоживання, використання шкідливих для здоров’я речовин);
• в’яжучі речовини (фенольні смоли) можуть становлять небезпеку для мешканців;
• низька газопроникність;
• необхідність створення спеціального виробництва.

4.6.2 Торф’яні плити

Переваги:

• наявність сировинної бази в певних регіонах і можливість використовувати як місцевий матеріал;
• відсутність шкідливих для здоров’я речовин та забруднення середовища в циклі виробництва та експлуатації.

Недоліки:

• знищення болотяних екосистем при видобутку торфу;
• необхідність мати спеціальне обладнання;
• енергоспоживання в циклі виробництва;
• високе водопоглинення.

4.6.3 Будівельний волок

Переваги:

• використання відходів тваринництва;
• висока газопроникність;
• можливий місцевий матеріал.

Недоліки:

• високе водопоглинення;
• служить середовищем для розмноження комах;
• необхідне спеціальне фабричне обладнання.

4.6.4 Теплоізоляційні матеріали із пластмас

Сировиною для виготовлення теплоізоляційних матеріалів із пластмас служать термопластичні (полістирольні; полівініхлоридні, поліуретанові) і термореактивні (мочевино-формальдегідні) смоли, газоутворюючі та піноутворюючі речовини, наповнювачі, пластифікатори, барвники й ін.

Залежно від структури теплоізоляційні пластмаси можуть бути поділені на дві групи: пінопласти й поропласти.

Пінопласти це ніздрюваті пластмаси з малою щільністю й наявністю несполучених між собою порожнин або осередків, заповнених газами або повітрям.

Поропласти — пористі пластмаси, структура яких характеризується сполученими порожнинами.

Переваги:

• високі теплоізоляційні властивості;
• певні види безпечні для здоров’я в експлуатації;
• простий монтаж;
• низьке водопоглинення, що дає можливість використовувати для теплоізоляції фундаментів та інших елементів у вологому оточенні.

Недоліки:

• забруднення середовища та енергетичні витрати в циклі виробництва;
• виділення шкідливих для здоров’я речовин у циклі виробництва та експлуатації для певних видів;
• необхідність мати високоякісне дороге обладнання;
• недовговічність при неякісному виготовленні;
• низька газопроникність (будинок не «дихає»).

До неорганічних теплоізоляційних матеріалів відносять мінеральну вату, скляне волокно, піноскло, перліт і вермикуліт, асбестостовмісні теплоізоляційні вироби, ніздрюваті бетони та ін.

4.6.5 Мінеральна та скляна вата

Переваги:

• використання відходів;
• високі теплоізоляційні властивості;
• просте використання.

Недоліки:

• утворення небезпечного для здоров’я пилу в циклі виробництва та експлуатації;
• забруднення навколишнього середовища в циклі виробництва;
• велике споживання енергії у виробничому циклі.

4.6.6 Піноскло

Переваги :

• використання відходів;
• можливість використання у якості оздоблювального матеріалу;
• безпечність для здоров’я в експлуатаційному циклі.

Недоліки:

• високе споживання енергії та викиди двоокису карбону у виробничому циклі;
• невисокі теплозахисні властивості.

4.6.7 Алюмінієва фольга (альфоль)

Переваги:

• мала вага та товщина при високих теплозахисних властивостях.

Недоліки:

• споживання енергії та ресурсів у циклі виробництва паперу та алюмінію.
• забруднення середовища в циклі виробництва
• можливе утворення електромагнітних полів внаслідок застосування алюмінію

5. Висновки щодо групи поширених матеріалів

З наведених вище матеріалів, на наш погляд, найбільш підходящими для масового житлового малоповерхового будівництва в Україні є ніздрюваті бетони та силікати (пінобетон, газобетон, газосилікат). Цей висновок зроблено на основі наступних сукупних характеристик:

• відносно низька ціна матеріалу;
• добрі теплозахисні властивості;
• низькі витрати часу та праці на будівництво;
• низька потреба у деревині;
• висока газопроникність;
• не має зареєстрованих негативних наслідків для здоров’я.

Інші матеріали та технології будівництва не мають перелічених сукупних характеристик, хоча певні параметри можуть бути досить високими. Втім підвищення окремих параметрів призводить до зниження інших. Так, наприклад, облицювання пінополістиролом значно покращує теплозахисні характеристики, але одночасно призводить до значного дорожчання, а також знижує газопроникність. Деякі теплоізолятори можуть бути дешевшими, але шкідливими для здоров’я. Дерев’яні будинки хоча і мають природний вигляд, але коштують дорого і мають середні теплозахисні властивості. Таким чином згадані матеріали скоріше можуть бути використані, або при їхньому виробництві дуже близько від місця будівництва, що дуже знизить транспортні витрати, або в будівництві житла високої цінової категорії (елітного), або, можливо, використані для офісних та ін. приміщень подібного типу (магазини).

6. Використання місцевих матеріалів

6.1 Комиш

Недоліки:

• мала щільність снопів не створює міцну стінку;
• пустоти між снопами знижують теплозахисні властивості;
• великі витрати праці та часу.

6.2 Комишит

Переваги:

• дешевий матеріал за умови його раціонального виготовлення близько від місця будівництва;
• добрі теплозахисні властивості;
• дуже швидкий метод будівництва;
• низькі витрати праці при будівництві;
• добра газопроникність;
• традиційність.

Недоліки:

• залежність від спеціального обладнання для виготовлення плит (преси);
• можливість завдання шкоди болотяних екосистемам при заготівлі;
• необхідність застосування металічного дроту;
• можливість пошкодження гризунами;
• необхідність застосування дерев’яного каркасу;
• великі витрати праці при ручній заготівлі та пресуванні;
• необхідність застосування штукатурки;
• стіна погано тримає цвяхи;
• при попаданні вологі можливе загнивання.

6.3 Саман

Переваги:

• добрі теплоакумулюючі показники;
• низька ціна;
• добрі показники газопроникності;
• швидкість будівництва;
• економія цементу;
• можливість будувати несучі конструкції без додаткового каркасу (для блоків з великім вмістом глини).

Недоліки:

• висока вологоємність;
• середні теплозахисні показники;
• порівняно великі затрати праці;
• необхідність застосовувати обладнання для формовки блоків;
• довгий час на сушіння.

6.4 Глиносолом’яний наповнювач для каркасних стін

Переваги:

• простий метод, що не потребує спеціального обладнання;
• високі теплозахисні та теплоакумулюючі характеристики;
• висока газопроникність;
• пожежна безпечність, як в процесі в будівництва так і в процесі експлуатації.

Недоліки:

• необхідність подвійного дерев’яного несучого каркасу;
• довгий час сушки та усадки;
• необхідність додаткового заповнення після усадки;
• відносно високі витрати праці при будівництві.

6.5 Соломіт

Переваги:

• добрі теплоізолюючі властивості (біля 0,045 Вт/м °С) при застосування двох або більше шарів;
• широка доступність матеріалу;
• низька ціна;
• висока газопроникність;
• швидкість будівництва;
• відсутність усадки (можна одразу штукатурити);
• висока газопроникність;
• можливість застосовувати для зовнішньої теплоізоляції вже існуючих стін.

Недоліки:

• висока рівень продуваємості;
• необхідність застосування спеціального обладнання при виготовленні плит (преси) та додаткових матеріалів (дріт)
• низька теплоакумулююча здатність
• необхідність обов’язкового застосування дерев’яного каркасу

6.6 Солом’яні тюки

Технологія є безумовно доцільною для використання, що показує як практичний досвід, так і теоретичний аналіз. Втім, подібно до інших будівельних технологій, вона має свою нішу, яка обмежує її застосування. Тому говорити про її універсальність ні в якому разі не можна. Наприклад, твердження про надзвичайно низьку ціну будівництва, які можна почути з боку ентузіастів, як правило, не відповідають дійсності. В будинках сучасного типу, зроблених з урахуванням сучасного рівня вимог до комфорту та способу життя, вартість стін складає всього приблизно 15 відсотків від загальної вартості будівництва. Тому, наприклад, якщо припустити, що солом’яні тюки вдвічі дешевше за інший стіновий матеріал, що зазвичай використовується в будівництві, то це дасть загальну економію не більше, як 7,5 відсотків. Слід констатувати, що основна перевага цієї технології — це надзвичайно високі теплотехнічні показники, а також безпека матеріалу як для оточуючого середовища, так і для здоров’я людини.

Незважаючи на порівняну швидкість зведення стін, його важко віднести до потенційно індустріальних методів будівництва. Під час будівництва виникає багато моментів, що потребують індивідуальних рішень, та взагалі технологія характеризується підвищеною увагою до деталей.

Технологія будівництва з тюків найбільше підходить в тих випадках, коли будівництво ведеться своїми силами без залучення підрядчиків. Саме тоді від таких будинків можна отримати очікувані результати стосовно вартості будівництва та експлуатації, а також рівня комфорту, якій складається не тільки з об’єктивних показників, а і у відчуттях, що виникають у тих, хто буде жити в таких будинках.

Застосування технології найбільш доцільно при наступних умовах:

• наявність щільно спресованих тюків по доступній ціні близько від місця будівництва;
• будівництво дуже простого невеликого за розміром житла (50—60 кв. метрів);
• застосування несучої стіни з солом’яних тюків, при невеликих снігових навантаженнях (можливо степова зона).

7. Висновок щодо порівняльного аналізу у групі місцевих матеріалів

Застосування комишиту у стінах в чистому вигляді або у комбінації (зовнішня теплоізоляція) доцільне при наявності його в великих кількостях безпосередньо поблизу від місця будівництва та при можливості його заготовки безпечними для довкілля методами. Доцільності сприятиме механізація процесу пресування. Певний інтерес представляє застосування в будівництві комишу з біологічних систем очистки води (штучні болота), але тільки з умови відсутності накопичення в матеріалі важких металів та інших шкідливих речовин, які можуть міститься в стічних водах.

В інших випадках будівництво з солом’яних тюків представляється більш доцільним, враховуючи наявний рівень механізації заготівлі соломи та пресування тюків, надзвичайно високі теплотехнічні показники, а також можливість знизити витрати дерева. В умовах зростаючої вартості енергоресурсів останній фактор стає вирішальним. При неможливості застосування солом’яних тюків монолітна стіна з глиносоломи є альтернативним методом. Втім його недоліками є високі витрати часу та праці при будівництві, а також обов’язкове застосування дерев’яного каркасу, який до того ж має бути подвійним. Будівництво з саману та глиновальків можливе як крайня міра за відсутності вище означених матеріалів та дефіциту деревини для влаштування каркасу. Найбільш доцільне воно в умовах малої кількості опадів та великої кількості сонячних днів.

8. Висновок щодо порівняльного аналізу між групами поширених матеріалів та місцевих

Аналіз в групі поширених матеріалів показує, що для масового житлового малоповерхового будівництва найкращі сукупні характеристики мають ніздрюваті бетони та силікати.

Порівняння цих матеріалів із місцевими дає наступну картину.

За теплозахисними характеристиками солом’яні тюки перевищують ніздрюваті бетони вдвічі. Втім останні мають кращі теплоакумулюючі показники.

Швидкість будівництва при застосуванні солом’яних тюків та ніздрюватого бетону важко порівняти, тому що це залежить від багатьох факторів. Втім, більшість проаналізованих джерел вказують, що обидві технології є швидким методом будівництва, який не потребує витримки для сушки, осадки та ін. Перевагою ніздрюватого бетону є відсутність штукатурки, втім його необхідно вкривати вологотривким розчином.

Витрати праці, при порівнянні цих матеріалів, також можна вважати приблизно на одному рівні. Будівництво із застосуванням ніздрюватого бетону потребує менше деревини, ніж будівництво з солом’яних тюків, але при застосуванні несучої стіни з солом’яних тюків ці показники урівнюються.

Показники впливу на навколишнє середовище гірше у ніздрюватих бетонів за рахунок забруднення атмосфери та великого енергоспоживання при виробництві. Виробництво цементу та ніздрюватого бетону також може мати негативний вплив на здоров’я людини. Солома є відходом і при її виробництві не утворюється додаткового забруднення та енергоспоживання.

Пожежна безпечність у ніздрюватих бетонів дуже висока. Втім, оштукатурені солом’яні тюки теж дозволяють досягти високого рівня пожежної безпеки.

Ціна на ніздрюватий бетон вища, ніж на солом’яні тюки (за однаковий об’єм). До ціни на ніздрюватий бетон слід додати також ціну в’яжучого розчину (цемент або клей), на який укладаються блок та ціну вологотривкого покриття. Втім, штукатурне покриття для солом’яних тюків може бути досить коштовним.

Газопроникність у обох матеріалів дуже висока, втім кращі показники, мабуть, має стінка з солом’яних тюків, оштукатурена глиною.

Враховуючі все вищезазначене можна зробити висновок, що за суто екологічними показниками солом’яні тюки є кращім матеріалом, ніж ніздрюватий бетон. Втім, в реальних умовах сьогодення, інші фактори можуть бути не менш суттєвими (індустріальність, наявність виробничої бази). Як зазначалось вище, солом’яні тюки краще підходять до будівництва власними силами без залучення підрядчиків і можливо це є їхня ніша на сьогодні.

9. Загальні висновки

Малоповерхове житлове будівництво з використанням місцевих матеріалів, таких як солома та очерет, є одним з потужних шляхів вирішення гострої житлової проблеми в Україні. Застосування цих технологій порівняно із загальноприйнятими методами будівництва має наступні переваги:

• висока ступінь енергоефективності (низьке енергоспоживання) як на стадії виробництва будівельного матеріалу, так і під час його експлуатації;
• наявність доброї ресурсної бази;
• менший негативний вплив на довкілля, що виникає під час виробництва;
• відсутність негативного впливу на здоров’я людини під час експлуатації;
• можливість збудувати своє житло власноруч;
• спадкоємність із традиційним народним будівництвом.

На цей час як в народному будівництві, так і в сучасному альтернативному будівництві, накопичено практичний досвід застосування соломи та очерету, який дозволяє стверджувати, що з цих матеріалів можна створити дешеве, довговічне, тепле, екологічно безпечне з усіх точок зору житло. Кількісний аналіз енергетичного балансу та екологічних ризиків, порівняно із звичайними технологіями будівництва (цегла, бетон), чітко показує доцільність застосування вказаних місцевих матеріалів. Особливої уваги заслуговує застосування технології будівництва стін з пресованих солом’яних тюків. Цей метод дозволяє отримати найкращі теплозахисні властивості при відносно невисоких енерговитратах на будівництво, які можуть бути в 30 разів менші, ніж у сучасних будинків із застосування штучних теплоізолюючих матеріалів (мінеральна вата або полістирол). На цей час в багатьох країнах світу за цією технологією збудовано тисячі будинків. На жаль Україна, відчуваючи дефіцит енергоресурсів та житла і маючи величезний ресурс соломи, стоїть в стороні від цього процесу. Кожен рік із 5 млн. тон соломи, що доступна для використання в Україні, можна теоретично збудувати 42 млн. кв. метрів житла або 699 300 будинків площею 60 кв. м, що споживають на опалення в 3—4 рази менше енергії, ніж більшість житлових приміщень, що зараз використовуються.

Будівництво з місцевих матеріалів, як будь-яка будівельна технологія, має також свої недоліки та обмеження. Втім, основні обмеження, що гальмують застосування цих технологій лежать в суб’єктивній площині відмінній від об’єктивних факторів, а саме:

• хибні міркування престижу при виборі будівельного матеріалу;
• обмеженість інформації про альтернативні будівельні технології у великої частини населення;
• низький рівень екологічної свідомості;
• невигідність широкого застосування місцевих матеріалів для структур, що контролюють сучасний будівельний ринок в Україні.

Аналіз ситуації показує, що для впровадження будівництва з місцевих матеріалів необхідні наступні заходи:

• державна підтримка;
• розповсюдження інформації;
• наглядна демонстрація доцільності.

Необхідно підкреслити той факт, що універсальних будівельних технологій немає і доцільність це є, в першу чергу, відповідність конкретному місцю, умовам та іншім факторам. Ті або інші матеріали та техніки можуть бути використані при одних обставинах, та не використані при інших. Також використання одних матеріалів не виключає використання інших, тобто різні матеріали можуть бути скомбіновані, або використані в різних частинах будівлі. Встановлення цієї відповідності може бути складним завданням, яке, на нашу думку, потрібно вирішувати на основі синтезу екологічної та будівельної наук.