Чи загрожує дим від природних пожеж здоров’ю людей

Горіння торфовищ та лесів, дим яких огорнув Київ та інші міста й села України, вкрай негативно впливає на здоров’я людей. Торф’яний дим є більш небезпечним, ніж деревний, оскільки до складу торфу входять органічні речовини, які при згорянні виділяють велику кількість вуглецю, сірки та азоту.

До складу торф’яного смогу входять такі забруднюючі речовини («індикатори горіння»): чадний (або вигарний) газ – СО, завислі (суспендовані) частки (речовини) – РМ10, специфічні вуглеводні.

Чадний газ через легені швидко проникає в клітини крові, заміняючи кисень. Внаслідок цього в організмі людини виникає кисневе голодування (гіпоксія). Вдихання навіть незначної кількість чадного газу може викликати запаморочення і нудоту, а вдихання повітря, в якому міститься 0,3% CO за об'ємом, може швидко призвести до смерті.

Які ділянки довкілля є найбільш вогненебезпечними

Пожежі виникають, головним чином, на місцях, де іще за радянських часів проводилися меліоративні роботи (висушування болотистих ґрунтів з метою їх господарського освоєння та видобутку торфу). Осушення земель суттєво порушує екологічну рівновагу, тому такі зони в період літньої спеки стають особливо вогненебезпечними. Найбільші запаси торфу в Україні зосереджені у північних регіонах – Волинській, Ровенській, Сумській, Чернігівській та Житомирській областях[1].

Вогненебезпечними також є заплави малих річок з повільними водоймами, висохлі та зарослі сухим очеретом. На території України, за уточненими даними, налічується 63029 малих річок і водотоків загальною довжиною 185,8 тис. км[2].

Наявність потенційно вогненебезпечних ділянок навколишнього середовища у поєднанні з сучасними різкими змінами клімату в бік різко континентального створює велику загрозу загоряння – одного недопалка достатньо для виникнення пожежі, що знищить гектари торфовищ, лісу та поставить під серйозну загрозу здоров’я населення.

Як вирішити проблему

Зважаючи на перераховані реалії, сьогодні очевидно, що підвищена готовність підрозділів МНС не дозволить вирішити проблеми, адже з роками вона буде тільки поглиблюватися. ВЕГО «МАМА-86» переконана: проблему горіння торфовищ держава повинна розглядати комплексно, адже без чіткої стратегії та прицільної уваги вирішити її неможливо.

Кроки до вирішення проблеми:

1. Відновлення меліорованих ділянок з метою їх заводнення (так планує зробити Російська Федерація в місцях осушення торф’яних розробок у Московській області).
2. Відродження малих річок в Україні, їх очистка та підтримка протоку води. В Україні існує низка обласних програм щодо відродження малих річок; захист малих річок прописано у деяких державних документах; з 1 грудня 1991 року Україна є Стороною Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя (на території України знаходиться 33 водно-болотних угіддя загальною площею 744 тис. га, які підпадають під охорону цією конвенцією). Але через відсутність належного фінансування ці програми майже не впроваджуються в життя.
3. Інформаційно-просвітницька робота з населенням щодо того, яка небезпека криється в недбалому ставленні до природи. Безпосередньою причиною виникнення більшості природних пожеж є людська діяльність: недопалки, які не було загашено, залишені без нагляду розпалені вогнища у місцях відпочинку, розбиті скляні пляшки, які на спекотному сонці виконують роль збільшувального скла, від якого займаються суха трава та листя.

Додаткові небезпеки

Самозапалення звалищ або й злочинні підпали усього «непотрібного», у тому числі нелегальних звалищ побутових відходів, виникнення яких виправдовують пожежною небезпекою вищої категорії, становлять сьогодні окрему небезпеку. Внаслідок горіння невідсортованого сміття, у складі якого трапляються і електронні, і медичні відходи, а також велика кількість різноманітних полімерних матеріалів в повітря потрапляє й розноситься на кілометри «небезпечний коктейль», який окрім важких металів (ртуті, кадмію), брому, фтору тощо, містить діоксини[3] – стійкі органічні забруднювачі, супертоксиканти, зараховані до найтоксичніших хімічних речовин.

Випалювання стерні, що повсюдно практикується всупереч законодавству, також суттєво впливає на рівень забруднення повітря і створює додатковий ризик лісових пожеж. Власники посівів повинні нести кримінальну відповідальність, якщо замість традиційного дискування стерні підпалюють її.

[1] http://www.photoukraine.com/russian/articles?id=137

[2] http://uarivers.net/ukr_rvrs/ukr_riv4_2.htm

[3]ОЦ: Для поліхлорованих дибензо-п-діоксинів й дибензофуранів, які внесено до переліку стійких органічних речовин Стокгольмської конвенції про СОЗ вживають загальний термін «ДІОКСИНИ».