Основні тенденції

1. Демографія

В Україні спостерігається депопуляція або скорочення кількості населення з 1990 по 2010 роки з 51 891 400 до 45 870 741 (на 12 %).

2. Водопостачання та водовідведення

За роки незалежності водоспоживання в Україні зменшилося у 2,5 – 3 рази: зокрема споживання свіжої води скоротилося з 30 201 млн. м³ у 1990 році до 10 507 млн. м³ у 2012 році.

Таблиця 1. Основні показники використання та охорони водних ресурсів (Держстат України)

¹ Включаючи морську воду, воду з підземних джерел та шахтно-кар’єрну воду

² Спостерігається збільшення питомої частки

Виробництво питної води, її транспортування, як і процеси водовідведення та очистки стоків є енерговитратними в високій мірі. За оцінками фахівців потенціал енергозбереження у водопостачання становить 25-30%, що в масштабі країни відповідає 1,2-1,5 млрд. кВт год/рік. А можливий розмір економії енерговитрат на каналізаційних насосних системах оцінюється на рівні 20-50% і в системі очистки стічних вод - на такому ж рівні. Тому, можливий рівень загальної економії енерговитрат в масштабі країни знаходиться в межах від 0,5 до 1,0 млрд. кВт год/рік (COWI 2002).

3. Енергетичний сектор

В секторі енергоспоживання спостерігається зростання, зокрема на 20% за період 2001 - 2010 роки з 135,8 до 162,9 млрд. кВт. год.

Таблиця 2. Електробаланс (млрд.кВт∙год)

Рисунок 1. Карта-схема електроенергетики України (2010 рік)

Виробництво електроенергії є водоємким процесом. Зокрема щодобово для вироблення 1 млн. кВт електроенергії на:

• ТЕС потрібно 75 000 м³ води та 3,5 млн. м³ води на охолодження;
• АЕС потрібно 4,8 млн м³ та 3-3,5 км³ на охолодження.

Рисунок 2. Структура основного виробництва електроенергії в Україні у 2011 році, без врахування вітрової, сонячної та біопалива

Таблиця 3. Потужність електростанцій та виробництво електроенергії за 2011 – 2012 роки (Держстат України)

4. Вплив на довкілля

Україна має обмежені водні ресурси, 1 000 м³ річкового стоку на людину в рік. Річки в значній мірі зарегульовані, перетворені на каскади водосховищ. Головні ріки є істотно трансформованими (highly modified), екологічний стан незадовільний, спостерігається евтрофікація водойм.

АЕС та ГЕС створюють значне теплове забруднення води та повітря, загостюють водний дефіцит, зокрема за рахунок безповоротних втрат води на випаровування.

Розробка альтернативних джерел енергоносіїв, таких як: біопаливо, сланцевий газ є водо-інтенсивною технологією, що загострює водний дефіцит.

Зміна клімату

В Україні в період 1989-2012 р.р. щорічно спостерігалися тривалі (протягом 2 і більше місяців вегетаційного періоду) атмосферні та ґрунтові засухи.

Під час посухи літом 2007 р. Південно-Українська атомна електростанція порушила режим санітарних скидів води з Олександрівського водосховища до низов’я річки Південний Буг. Скиди були знижені з 17 м³/сек (норма) до 12-13 м³/сек, що одразу ж призвело до нестачі води на водогосподарські потреби розташованих нижче за течією населених пунктів і м. Вознесенськ Миколаївської області.

В умовах зміни клімату разбалансування і скорочення стоку р. Дністер та регулювання рівнів з урахуванням інтересів гідроенергетиків, відбувається руйнація унікальної екосистеми дельти Дністра. У нових Правилах експлуатації ГЕС зазначено, що екологічні попуски — санітарно-промивний (березень–квітень) і рибогосподарсько-репродуктивний (квітень–травень) здійснюються тільки за умови не нанесення збитків заповнення Дністровського водосховища. За таких умов страждають водоспоживачі нижче греблі ГЕС, в тому числі м. Одеси та екосистема дельти Дністра. З початку роботи Дністровської ГЕС кількість найчисельнішого в дельті Дністра червонокнижного виду птахів ібіса — каравайки стрімко скорочувалася з 2500–3000 птахів, що постіно гніздилися в дельті до 1986 року до 40-150 - у 2003-2009 роках, а в останні роки каравайка практично не гніздиться в дельті річки.

Перспективи розвитку України

1. Демографічні прогнози залишаються під великим питанням, тенденція до скорочення є стабільною.

2. Водопостачання: Потреби у воді закладаються на рівні 30 км³ в рік до 2025 р. (Проект Водної Стратегії до 2025 року) включаючи: у сільському господарстві – 7-8 км³; у житлово-комунальному господарстві – 4-5 км³; промисловості – 9-10 км³.

3. Виробництво та споживання електроенергії (Енергетична Стратегія)

За базовим сценарієм до 2030 року енергоспоживання буде дорівнювати 282 ТВт•год на рік з впровадженням заходів з енергоефективності, або 331 ТВт•год на рік - без заходів з енергоефективності.

В Україні є плани будівництва 22 нових атомних блоків. Проте немає оцінки потреб у воді для цих реакторів а ні в Енергетичній, а ні в Водній стратегіях.

В проекті оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року передбачено видобуток сланцевого газу (СГ), запаси якого оцінюються в 5-8 трлн м³, при тому можна буде видобути лише 1-1,5 трлн. Видобуток планується не раніше 2022 року, а до 2030 року він може становити 6-11 млрд м³ в рік. Оцінок потреб у воді для видобутку СГ немає, хоча це виробництво є водоємним: на 1 операцію гідророзриву на свердловині потрібно 8 - 15 тис м³ води, і таких операцій може бути до 10 на одній свердловині. З іншого боку, видобуток СГ гідророзривом веде до забруднення підземних вод. Так у 2011 році в штаті Пенсільванія, США, де іде активний видобуток СГ, 85% досліджених джерел питної води були забруднені метаном.

4. Екологічні проблеми

Конкуренція за водні ресурси буде посилюватися особливо в умовах зміни клімату, зокрема в умовах посух.

5. Щодо можливих шляхів вирішення проблем взаємозв’язку вода-енергія

Потрібна координація розробки секторальних політик (водна та енергетична стратегії), впровадження інтегрованого управління водними та енергетичними ресурсами, розробка альтернативних рішень з урахування аналізу користі та втрат щодо водних та енергетичних ресурсів (біопаливо, сланцевий газ, міні-ГЕС).

Необхідно вирішити питання ціни на водні ресурси для різних споживачів, включаючи гідроенергетиків, сільське господарство, а також узгодження ціни на водні ресурси у системі ціноутворення на інші ресурси (газ, нафта, людські ресурси і т.п.).

Ресурсозбереження та повторне використання ресурсів, зокрема у галузі водопостачання та водовідведення: мінімізацією використання води та зменшення об’ємів стоків, повторне використання стічних вод та роздільна очистка потоків стічних вод, впровадження екосанітарних підходів та технологій щодо повторного використання сірих вод та біогенів – компостування, просування органічного землеробства, крапельного поливу і т.п.

Впровадження обліку ресурсу (лічильники) на всьому ланцюгу виробництво-споживання, широке використання енергоаудитів, застосування розрахунку водного та енергетичного слідів.

Просування інтегрованого управління водними і енергетичними ресурсами та адаптації управління ними до зміни клімату (до посух та повеней).