24 березня 2009 року в Києві відбувся круглий стіл «Пріоритети охорони навколишнього середовища, інтеграції екологічної політики та сталого розвитку в новій угоді Україна–ЄС». Захід проводився під егідою Громадської експертної ради при українській частині Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС. Організаторами виступили ВЕГО «МАМА-86» та РАЦ «Суспільство і довкілля».

Учасники круглого столу зібралися, щоб обмінятися думками щодо перспектив підсилення статусу питань довкілля та сталого розвитку в новому Практичному інструменті та в новій Угоді між Україною та ЄС. Підсумковий документ відображає основні міркування, висловлені у виступах та дискусіях.

Підсумковий документ круглого столу «Пріоритети охорони навколишнього середовища, інтеграції екологічної політики та сталого розвитку в новій угоді Україна–ЄС»

1. На даний момент розвиток євроінтеграційних процесів в Україні знаходиться на важливій стадії: відбувається розробка нового Практичного інструмента, що прийде на зміну Плану дій Україна-ЄС, проходить переговорний процес щодо укладання Асоційованої угоди між Україною та ЄС, Східне партнерство (СП) ЄС знаходиться на стадії становлення. У даному контексті важливим є забезпечення належної пріоритетності питань охорони довкілля та сталого розвитку як в конкретних документах, так і в євроінтеграційному процесі загалом.

2. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу є важливим елементом євроінтеграційного процесу. Роль цього компонента буде посилена після прийняття нового Практичного інструмента та Асоційованої угоди. У 2008 році діяльність щодо адаптації природоохоронного законодавства України до законодавства Європейського Союзу прискорилася, але відбувається все ще з ускладненнями.

3. Водночас, складова охорони навколишнього середовища, інтеграції екологічної політики до секторальної політики та сталого розвитку в Плані дій Україна–ЄС виконується неповною мірою. Про це свідчить низка незалежних досліджень. За попередніми висновками Громадської оцінки реалізації екологічної складової Плану дій Україна–ЄС, що проводилася в рамках проекту «Оцінка Планів дій ЄПС в Азербайджані, Вірменії, Грузії, Молдові та Україні» (2008–2009), середній показник прогресу оцінюваних питань складає 42,8%. За оцінкою консорціуму експертів Центру Разумкова, у сфері охорони довкілля в 2007 році досягнуто 46% виконання заходів Плану. Доводиться констатувати недостатню увагу до значущості цього кола питань з боку сторін і недостатню політичну волю для підвищення їх пріоритетності.

4. Існує необхідність врахування Україною важливості багатосторонньої співпраці та участі в багатосторонніх природоохоронних угодах для гармонійного розвитку співробітництва з ЄС. Відомо, що процес ЄЕК ООН «Довкілля для Європи» вирішальним чином вплинув на реформування екологічної політики в Україні. Однак, недостатньо активна участь України в роботі Комісії ООН зі сталого розвитку та Марракешському процесі послаблює спроможність нашої держави впроваджувати сучасні європейські інструменти екологічної політики.

5. Наразі Східне партнерство не створює чітко окреслених рамок для вирішення проблем охорони навколишнього середовища і екологічного співробітництва. Ці нові рамки політики ЄС на Сході Європи мають певні можливості для підсилення екологічної складової в партнерстві Україна–ЄС за умови створення зацікавленої міжнародної групи в рамках партнерства. Екологічні НУО покладають надії на розширення участі громадськості в євроінтеграційних процесах шляхом активного залучення до Форуму громадянського суспільства Східного партнерства.

6. Поки що механізми інформування та залучення громадськості до процесу співпраці між Україною та ЄС в царині охорони довкілля та сталого розвитку залишаються недостатньо прозорими, хоча можна назвати низку позитивних кроків для покращення ситуації у цій сфері (нещодавнє утворення Громадської експертної ради при українській частині Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС, залучення Європейською Комісією громадськості до підготовки звіту щодо реалізації в Україні Європейської політики сусідства, плани залучати громадськість до середньострокового перегляду Стратегічного документа та Національної індикативної програми).

Рекомендації:

1. На новому етапі співпраці між Україною та Європейським Союзом особлива увага повинна приділятися підвищенню пріоритетності питань охорони довкілля, інтеграції екологічної політики, сталого розвитку й стратегічного планування та належному включенню цих питань до нового Практичного інструмента та нової Асоційованої угоди з відповідним програмним та фінансовим забезпеченням¹.

2. Україні потрібно активізувати участь у роботі реформованого процесу «Довкілля для Європи», Комісії зі сталого розвитку ООН та Марракешському процесі. Не тільки ратифікація, але й впровадження багатосторонніх природоохоронних угод повинне отримати відповідний пріоритет та організаційне забезпечення.

3. Реформування української енергетики в напрямку більшої відповідності правилам та вимогам енергетичної політики ЄС щодо енергоефективності та розвитку відновлюваних джерел енергії є шляхом зменшення негативного впливу на довкілля та наближення до сталого розвитку.

4. Підготовка та впровадження Стратегії національної екологічної політики та національного плану дій, створення інституційного механізму для підготовки та впровадження Стратегії сталого розвитку, підготовка і впровадження засад 10-річної рамкової політики Сталого споживання і виробництва (ССВ) повинні бути у фокусі основних заходів співпраці. Розробка Стратегії сталого розвитку та 10-річних рамок ССВ мала б бути забезпечена належним процесом консультацій між зацікавленими сторонами. Такий процес можна провести тільки за допомогою відповідного інституційного механізму, наприклад, шляхом створення Комісії зі сталого розвитку при Кабінеті Міністрів України.

5. Багатостороння складова Східного партнерства може допомогти посиленню співпраці у царині охорони навколишнього середовища, інтеграції екологічної політики та сталого розвитку, зокрема в частині адаптації законодавства країн-партнерів до acquis communautaire щодо охорони довкілля та створення дієвих механізмів втілення відповідних положень законодавства ЄС та спільної діяльності щодо впровадження глобальних екологічних конвенцій, в тому числі з питань зміни клімату, регіональних екологічних конвенцій ЄЕК ООН та протоколів до них.

6. Діяльність Східного партнерства було б доцільно організувати за допомогою тематичних робочих груп, зокрема, варто утворити змішану міжнародну Спеціальну робочу групу з довкілля та сталого розвитку за участі організацій громадянського суспільства (ОГС), інституцій ЄС, урядових структур країн-партнерів і бізнес-структур з метою обміну досвідом апроксимації політики та законодавства ЄС між новими членами ЄС та країнами-членами СП, а також розширення участі ОГС в євроінтеграційних процесах.

7. Необхідно покращити інформування громадськості про розвиток складової охорони довкілля, інтеграції екологічної політики, сталого розвитку і стратегічного планування в нових документах співпраці між Україною та Європейським Союзом.

8. Необхідно забезпечити активніше залучення громадянського суспільства України до переговорного процесу, а також до середньострокової і подальших оцінок виконання угод і планів дій зі співробітництва між Україною та ЄС.

____________________