НА шляху до належного екологічного врядування в країнах Східного партнерства: друга оцінка (резюме) Печать
Экологизация - Документы направления «Экологизация»
26.11.14 10:46

Доповідь про прогрес у реформах екологічного врядування в шести країнах Східного Партнерства (далі — СхП) — Азербайджані, Вірменії, Білорусі, Грузії, Молдові і Україні — підготовлено провідними громадськими експертами регіону при координації ВЕГО «МАМА-86» в рамках проекту «Зміцнення потенціалу Національних Платформ Східного партнерства Форуму громадянського суспільства», що фінансується ЄС.

Друга незалежна оцінка тенденцій в галузі екологічного врядування країн регіону після оцінки 2011 р. охоплює наступні питання в руслі Флагманської ініціативи СхП з належного екологічного врядування: співпраця з ЄС; зміцнення адміністративних структур і процедур; розробка екологічних стратегій, планів і програм; інтеграція екологічної політики; механізми оцінки впливу на навколишнє середовище; доступ до інформації та участь громадськості в процесі прийняття рішень; співпраця з розвитку спільної інформаційної системою навколишнього середовища. Експерти оцінювали успіхи країн у цих питаннях відповідно до методології, розробленої WWF та Фондом Генріха Бьоля за участі регіональних НУО.

Враховуючи останні тенденції у співпраці країн СхП з ЄС, шість країн регіону поділено на дві групи: група 1 — Грузія, Молдова та Україна, що підписали Угоди про асоціацію з ЄС, а отже взяли зобов’язання проводити комплексні реформи в сфері екологічного врядування у відповідності до стандартів ЄС , і група 2 — Азербайджан, Вірменія і Білорусь, які зробили вибір на користь інших шляхів співробітництва з ЄС, а отже для них європейські норми екологічного врядування не будуть обов’язковим орієнтиром.

За оцінкою експертів, Молдова є лідером реформ в групі 1 (окрім інтеграції екологічної політики, ця країна може похвалитися прогресом за всіма критеріями оцінки), в той час як Азербайджан має найвищий рейтинг в групі 2. Грузія і Білорусь мають найнижчі бали у своїх відповідних групах .

За загальними набраними балами, які практично не змінились з 2011 р., Україна посідає друге місце в групі 1. Сильні сторони України, порівняно з іншими, — тісна співпраця з ЄС у сфері охорони навколишнього середовища, адміністративні структури і процедури, а також розробка екологічних стратегій і планів. Країна отримала низький бал за недотримання положень Оргуської конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля і відсутність ефективних механізмів оцінки впливу на навколишнє середовище.

У доповіді містяться загальні та конкретні (за кожним розглядуваним питанням) рекомендації для політиків, неурядових організацій та інших зацікавлених сторін щодо того, як просувати належне екологічне врядування в регіоні і в кожній оцінюваній країні зокрема.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Країни групи 1 (Грузія, Молдова, Україна)

1. Ці три країни зробили великий крок вперед в інтеграції в ЄС в сфері охорони навколишнього середовища, а також до належного екологічного врядування, підписавши Угоди про асоціацію з ЄС (УА), оскільки останні передбачають транспозицію норм належного екологічного врядування, закріплених в горизонтальних директивах ЄС, а також ставлять вимогою розробку загальних екологічних та секторальних стратегій, що таким чином сприятиме належній політиці в цій сфері.

2. Проведені державні адміністративні реформи послабили адміністративні структури і процедури в сфері охорони навколишнього природного середовища. Постійні зміни в структурі профільних відомств та часті кадрові зміни, а також слабке міжвідомче співробітництво з екологічних питань ще більше ослаблюють екологічне врядування.

3. Стратегічне планування у відповідності до міжнародних стандартів в галузі навколишнього середовища значно покращилося в групі, зокрема завдяки досягненням України і Молдови в розробці загальних екологічних та секторальних стратегій.

4. Інтеграція екологічних питань в галузеві політики не покращилася: хоча національне законодавство часто містить положення, що вимагають таку інтеграцію (наприклад, в Україні), вони мають загальний характер і не транслюються у практику.

5. Дерегуляція економічної діяльності часто призводить до ліквідації процедур оцінки впливу на навколишнє середовище проектів та діяльності, які потенційно небезпечні для навколишнього середовища.

6. Країни групи не мають достатніх правових механізмів і процедур участі громадськості для забезпечення дотримання Оргуської конвенції.

7. Країни могли б отримати реальну користь від проекту розвитку Спільної системи екологічної інформації (SEIS), що передбачає координацію і уніфікацію збору та подання екологічної інформації, якби уряди були б більш активними у виконанні проекту на національному рівні.

Країни групи 2 (Вірменія, Азербайджан, Білорусь)

1. Для цих країн Угоди про асоціацію не стануть дороговказом в реформах екологічного врядування, проте деякі з них (наприклад, Азербайджан) стверджують, що європейська інтеграція полишається одним з найбільш пріоритетних завдань.

2. Останні події в сфері державного управління в групі 2 свідчать про подальші тенденції до централізації.

3. Стратегічне планування в галузі охорони навколишнього середовища в цих країнах визначається головним чином внутрішніми політиками та стандартами.

4. Інтеграція екологічної політики в галузеві політики не підкріплена необхідною законодавчою базою.

5. Процедури оцінки впливу на навколишнє середовище мають тенденції до відходження від стандартів, встановлених відповідним законодавством ЄС.

6. Реалізація положень Оргуської конвенції викликає чимало критичних зауважень у всій групі.

7. Потенціал переваг від спільної системи екологічної інформації (SEIS) поки не розкритий через слабкість співробітництва з цього питання на національному рівні.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Уряди всіх 6 країн СхП повинні й надалі орієнтуватися на належне екологічне врядування як головний пріоритет екологічних реформ. Основний акцент потрібно робити на забезпечення дотримання основних положень Оргуської конвенції та Конвенції Еспо (Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті), також закріплених в горизонтальних директивах ЄС (доступ до інформації, участі громадськості та доступу до правосуддя з питань довкілля, а також забезпечення проведення екологічної експертизи та процедур стратегічної екологічної оцінки).

2. Країни-підписанти УА повинні зосередитися на реалізації тих положень документа, які передбачають впровадження положень горизонтальних директив ЄС та вжиття заходів для їх інституційної та організаційної реалізації у період від 2 до 4 років.

3. Логіка надання секторальної бюджетної підтримки та інших інструментів фінансової та технічної допомоги в умовах УА передбачає, що їхні обсяги залежать від прогресу цих країн у здійсненні реформ. В цьому сенсі український досвід розробки сучасної стратегії екологічної політики, що включає вимірювані цілі і завдання, чіткі графіки реалізації, механізми моніторингу та оцінки ефективності, а також індикатори виконання, можуть бути прийняті в якості моделі для інших країн СхП. Загальні екологічні стратегії, секторальні екологічні стратегії та національні плани дій до них повинні бути розроблені у відкритий спосіб з максимальним залученням НУО та інших зацікавлених сторін.

4. Для забезпечення консенсусу та співробітництва у реалізації «екологічних» блоків УА усіма відповідальними державними структурами, НУО, діловими і науковими колами, іншими зацікавленими сторонами, країни групи 1 країни повинні зосередити свої зусилля на підвищенні обізнаності та посилення спроможності, а також забезпечення інституціональних та організаційних механізмів для полегшення розуміння цих розділів, зокрема, екологічних директив і регламентів ЄС.

5. Регіональні екологічні НУО, що зараз об'єднані в Робочу групу 3 Форуму громадянського суспільства СхП, повинні посилити співпрацю з іншими відповідними регіональними громадськими мережами чи групами НУО, щоб збільшити свій вплив і сформувати платформу підтримки екологічного врядування в регіоні.

6. Як передбачено в УА, екологічні НУО в країнах групи 1 (передусім України) скоро постануть перед питанням ефективної організації власної діяльності в рамках Платформ громадянського суспільства - нових акторів в євроінтеграційному процесі, які будуть створені спільно організаціями громадянського суспільства, профспілками та роботодавцями. Задля забезпечення належної уваги до питань довкілля, доцільно наполягати на винесенні екологічних питань в окремий блок діяльності ПГС, не залежно від питань транспорту і енергетики. Для групи 2, Національні платформи ФГС СхП будуть продовжувати забезпечувати основну можливість для громадянського суспільства брати участь в тристоронньому діалозі щодо екологічного врядування з національними урядами та ЄС.

7. НУО слід приділити більше уваги проекту створення Спільної екологічної інформаційної системи в плані моніторингу його результатів на національному рівні та участі в створенні національних систем збору екологічних даних та надання інформації на основі спільних затверджених екологічних показників.

 
Google+