Призначення 14 квітня Міністром екології та природних ресурсів України Семерака О. М., після 9 місяців відсутності очільника Мінприроди, дало надію екологічним громадським організаціям на початок реальної реформи державної системи охорони довкілля в напрямку європейської інтеграції.

Така реформа, як і решта європейських реформ, асоціюється з процедурами та їхнім чітким дотриманням, прозорістю діяльності, зокрема, щодо відкритого інклюзивного діалогу з громадськістю та доступу до інформації про діяльність міністерства.

Позитивні очікування стосувалися, насамперед, призначення на посади керівників вищої ланки. Також, громадськість очікувала проведення широких консультацій водночас і щодо поточних проблем та пріоритетів діяльності нового міністра, і щодо стратегічної реформи системи екологічного врядування та прийняття сучасної екологічної політики, яка вже розроблена, проте за відсутності міністра досі не заслуховувалася Урядом. Зокрема, були сподівання, що на відміну від попередників, новий міністр, принаймні, оприлюднить пропозиції до змін структури відомства і збере коментарі громадськості та незалежних експертів до них - навіть у стислі терміни, але відкрито. Такі ж очікування були щодо визначення пріоритетів діяльності.

Поки що, всі ці сподівання не справдилися. З власних джерел, ІГС дізналися про суттєві зміни в структурі, зокрема, чергову спробу зруйнувати багатостражденний підрозділ екологічної політики, який «розчинили» в організаційно-аналітичному департаменті міністра. Нехай міністр, політична фігура, поки ще не знає, що екологічна політика, її формування, впровадження, моніторинг та вдосконалення — це головна функція Мінприроди, але постає питання — хто ці люди, які дали міністру такі поради? І чому міністр до них дослухається?

Як відомо, розпорядженнями Уряду було призначено двох заступників 20 та 27 квітня. Обидві посади відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» поки що належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу. Проте, перед призначенням на згадані посади проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції». З усього вбачається, що згадані вище особи спеціальної перевірки не могли встигнути пройти та були призначені поспіхом.

За 2 тижні після призначення Міністра, 1 травня, мав вступити в силу новий Закон про державну службу, який забороняє призначення керівників міністерства, які не є членами Кабінету Міністрів України, без проходження конкурсу. Ми розуміємо, що міністру необхідний хоча б один заступник для початку діяльності, проте нам відомі випадки, коли жодний із заступників не призначався місяць і більше (наприклад, у випадку з міністром Шевченком). Це пояснювалося саме необхідністю проходження перевірки.

Але найбільше занепокоєння викликає не швидкість призначення, а приналежність цих призначенців до уряду та інших органів влади часів Януковича. Виникає стійка підозра, що на вищі посади держслужби повертаються старі, «досвідчені» кадри, які володіють необхідним досвідом впроваджувати «схеми».

Водночас, люди, які називаються радниками міністра, ведуть незрозумілі перемовини з окремими представниками екологічних громадських організацій про сепаратну співпрацю, замість проведення відкритої зустрічі міністра разом з представниками широкого кола природоохоронних громадських організацій для обговорення, по суті, нагального плану врятування природоохоронної справи! Всі екологічні громадські організації, які стоять на сторожі довкілля, розуміють, що система державного екологічного управління знаходиться на межі знищення. Тільки спільними діями, в партнерстві та взаємній довірі можна врятувати те, чому більшість з нас присвятили все своє життя. Натомість, повертається добре знайома політика міністерства щодо ІГС «розділяй та володарюй». Це нічого вам не нагадує?

ВРАХОВУЮЧИ ВСЕ ВИЩЕ НАВЕДЕНЕ, ЗАКЛИКАЄМО: всі здорові сили екологічного руху та громадські інституції об’єднатися й не дати повернутися старим схемам в Мінприроди, в які, як ми всі знаємо, були залучені також і деякі громадські організації; не спокуситися на 30 срібняків від «радників», і бути пильними, уважно слідкуючи за ситуацією в Мінприроди і формуючи адекватні відповідні дії.

Міжнародна благодійна організація “Екологія – Право – Людина” (ЕПЛ)
Всеукраїнська екологічна громадська організація “Мама - 86”
ЕкГ “Печеніги”
Віктор Мельничук, координатор водного напрямку ВГО "Національний екологічний центр України" (НЕЦУ)
Ігор Сіренко, ВГО "Національний екологічний центр України" (НЕЦУ)
ГО “Спільні дії”
Молодіжний екологічний центр імені В. І. Вернадського
ГЕО “Відродження”
ГО “Інститут еконології”
ГО “Екологічний клуб "Край"
Асоціація "Екологічна безпека та протидія надзвичайним ситуаціям" ім. академіка М. І. Андрусова
ВЕР "Хортицький Форум".

Звернення відкрите для підписання.