У травні 2013 року у Верховній Раді України відбулися два комітетські слухання щодо проблем видобутку сланцевого та інших нетрадиційних газів методом гідророзриву пластів (методом фрекінгу).

«Видобуток сланцевого газу в Україні: перспективи та виклики»
Слухання в Комітеті ВР України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, 15 травня 2013 року

У слуханнях взяли участь народні депутати України, представники Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Державної служби геології та надр, ПАТ «Укргазвидобування», Донецької, Харківської та Івано-Франківської обласних державних адміністрацій, академічних і галузевих інститутів, громадських організацій, у т.ч. екологічного спрямування, а також представники іноземних компаній та представництв: ТОВ «Шелл Юкрейн Експлорейшн енд Продакшн І», «Шеврон Україна», Американської торговельної палати, «ЕксонМобіл Експлорейшн Енд Продакшн Юкрейн Бі.Ві», Посольств Великої Британії, Королівства Нідерландів, США.

ВЕГО «МАМА-86» представляла на цьому заході член Координаційної ради, голова Харківської міської екологічної громадської організації «МАМА-86-Харків» Ольга Цигульова.

Виступи учасників комітетських слухань умовно можна поділити на три блоки.

Перший блок був представлений виступами представників компаній «Шелл» та «Шеврон», які запевнили присутніх у своїх можливостях безпечно й відповідально розвідувати, розробляти й видобувати сланцевий газ та газ ущільнених порід із застосуванням гідравлічного розриву пласта. Основними принципами своєї роботи вони назвали забезпечення захисту води, повітря, природи та місцевих спільнот.

За інформацією представників обласних державних адміністрацій, яку було озвучено під час комітетських слухань, вже сьогодні компанії за участю місцевих рад та громадськості проводять роз’яснювальну роботу щодо видобутку сланцевого газу.

Другий блок складався в основному з виступів представників наукових організацій, які наголосили на необхідності продовження комплексних досліджень та розробки програми для визначення ресурсів нетрадиційного газу.

Директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло Гончар порадив налагодити співпрацю з Великобританією та Польщею щодо вивчення законодавчої бази видобутку нетрадиційного газу. Разом з тим, важливим аспектом він вважає збільшення фінансування на геологорозвідку та роботу профільних інститутів Національної академії наук України щодо нетрадиційних вуглеводнів. Його пропозиції стосувалися створення відповідної консультативної групи при профільному комітеті ВР України (або між кількома комітетами) задля напрацювання відповідних законопроектів. Насамкінець він згадав про формування відповідного фонду, де частина коштів акумулювалася б, «а не проїдалася в бюджеті».

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко додав, що експертна рада при Комітеті має включати як державних, так і недержавних експертів. Для того, щоб реалізація угод про розподіл продукції виконувалася належним чином, варто, за його словами, реформувати газовий сектор України в цілому та виконати умови, які Україна взяла перед Енергетичним Співтовариством.

Третій блок був присвяченій особливостям технології гідравлічного розриву (фрекінгу) для видобування нетрадиційного газу в Україні; екологічним, соціально-екологічним та правовим аспектам цього питання, а також презентації відповідних законопроектів, ініційованих народними депутатами України.

Гідрогеолог Валерій Яковлєв, кандидат геологічних наук (організація «Зелена Вежа», Харків), у своєму виступі наголосив, що найбільшою геологічною цінністю Дніпровсько-Донецької западини є Дніпровсько-Донецький артезіанський басейн, до складу якого входять родовища незабруднених реліктових питних вод. Він пояснив механізм забруднення вод при проведенні гідророзривів пластів для видобування нетрадиційних газів, який відрізняється від технології гідророзриву пласта для інтенсифікації традиційних родовищ (це – різні за дією на геологічне середовище технології), та наголосив на життєвій важливості прийняття законодавства, яке б захищало води, ґрунти та людей від застосування фрекінгу в певних зонах, де наслідки практично неминуче приведуть до біди.

Член Координаційної ради ВЕГО «МАМА-86», голова ВМЕГО «МАМА-86-Харків» Ольга Цигульова у своєму виступі підкреслила, що будь-яка діяльність не на шкоду здоров’ю людей та довкіллю повинна базуватися на таких принципах: перестороги, «немає даних – немає виходу на ринок», «забруднювач платить». За її словами, транснаціональні компанії «Шелл» і «Шеврон», які прийшли в Україну, сьогодні повністю ігнорують ці принципи.

Протокол про стратегічну екологічну оцінку (СЕО), який Україна підписала у травні 2003 року в Києві під час 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища «Довкілля для Європи», до цього часу не ратифіковано, і базові положення Протоколу СЕО не інтегровані в національне законодавство. Це дає змогу й надалі без перешкод здійснювати плани щодо застосування небезпечних для довкілля та здоров’я людей проектів та методів.

12 листопада 2012 року Європейський Парламент ухвалив Резолюцію № A7-0283/2012 «Про вплив на навколишнє середовище діяльності з видобутку сланцевого газу та сланцевої нафти», а 21 листопада 2012 року – Резолюцію № A7-0284/2012 «Про промислові, енергетичні та інші аспекти сланцевого газу та нафти». Ці резолюції стали результатом ретельного багаторічного вивчення проблеми видобутку сланцевого газу і спираються на оприлюднені висновки наукових та експертних установ, пов’язаних з Європарламентом.

Європарламент наполягає, що під час видобутку газів нетрадиційного залягання важливо застосовувати застережні заходи для захисту довкілля, а також застосовувати принцип «забруднювач платить». Він закликає застосовувати цей принцип та застереження на всіх етапах – від розвідки до безпосереднього видобутку.

Резолюція № A7-0283/2012 вимагає проведення ретельної та відкритої оцінки впливу на навколишнє середовище кожного проекту з видобутку нетрадиційних газів.

Резолюція закликає держави повністю заборонити водний фрекінг в водоохоронних зонах та районах шахтного видобутку вугілля; повністю відкидає можливість поховання забруднених вод у геологічних формаціях, оскільки це заборонено Рамковою Водною Директивою ЄС.

Європарламент вимагає повного інформування місцевих громад та їх залучення до процесу прийняття рішень. Громади також мають бути залучені до усіх перевірок об’єктів з видобутку нетрадиційних газів.

Але рекомендації та заклики Резолюції Європарламенту проігноровано як у національній нормативно-правовій базі, так і у відповідних договорах.

Резолюція № A7-0284/2012 визнає неприйнятною для Європи практику втаємничення складу рідин, які використовуються для гідророзриву пластів (ГРП-рідини), приховування їхнього впливу на довкілля та здоров’я людини. Документ вимагає реєстрації в Європейському хімічному агентстві хімічних речовин, що входять до складу ГРП-рідин, які можуть бути схваленими лише у разі, якщо вони не завдають шкоди довкіллю або мають пом’якшений вплив.

Українське законодавство забороняє використовувати хімічні речовини без затверджених екологічних нормативів, але до цього часу склад ГРП-рідин, які планують використовувати у країні, є комерційною таємницею.

Як показали проведені у США дослідження, технологія гідророзриву для видобутку сланцевого газу використовує тисячі хімічних речовин, які можуть проникати у водоносні шари, ґрунти, водні об’єкти та атмосферу. Для того, щоб оцінити потенційний вплив цих речовин на довкілля, потрібно знати, які саме хімікати будуть застосовуватися і в яких кількостях.

Згідно з дослідженням Комітету енергетики та підприємництва Конгресу США щодо хімічних речовин, які застосовували для гідророзривів чотирнадцять провідних нафтогазових компаній впродовж 2005 та 2009 років – для гідророзриву використовувалося понад 2500 різних продуктів. Деякі з них були звичні й загалом безпечні, але викликало занепокоєння використання понад 750 хімічних речовин, таких як бензол, толуол, ксилол, формальдегід та інших, що є відомими канцерогенами, і які Закон США про безпечну питну воду класифікує як небезпечні для здоров’я людини.

Відсутність даних про можливий склад ГРП-рідин та відсутність українських екологічних нормативів для більшості хімічних реагентів, що можуть застосовуватись у процесах буріння, випробування та експлуатації свердловин, викликає зрозумілу занепокоєність у громадськості.

Використання канцерогенних, токсичних, отруйних і радіоактивних речовин у складі ГРП-рідин має бути заборонено. Держава повинна вимагати від підприємств-газовидобувників використовувати безпечні речовини або такі, що самостійно розкладаються за невеликий проміжок часу (кілька місяців або декілька років).

Президент громадської організації «Діксі Груп» Олена Павленко у своєму виступі наголосила, що в нагоді можуть стати угоди про партнерство з громадами, де компанії та місцеві територіальні громади змогли б зафіксувати основні правила, за якими співпрацюють.

Народний депутат України Арсен Аваков представив проект Закону України № 2318 від 18.02.2013  р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу видобування нетрадиційних вуглеводнів на навколишнє природне середовище у зв'язку з укладанням та під час виконання угод про розподіл продукції» (ініціатори законопроекту – народні депутати України А.Б. Аваков, М.В. Томенко). Він наголосив на необхідності прийняття цього закону, який регулюватиме основи діяльності з видобутку нетрадиційного газу на території країни. Народний депутат зауважив про потребу створення робочої групи при профільному комітеті щодо здійснення супроводу такої видобувної діяльності.

Народний депутат України Ігор Васюник представив проект Закону України № 2936 від 26.04.2013 р. «Про внесення змін до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» (щодо забезпечення інтересів територіальних громад, на території яких розташовані ділянки надр, що передаються у користування за угодою про розподіл продукції)» (ініціатор законопроекту – народний депутат України І.В. Васюник) та нагадав, що на сьогоднішній день Україна не прийняла жодного закону, який би стосувався розробки сланцевого газу. Так, за його словами, перед підписанням угоди про розподіл продукції було внесено деякі зміни до Законів України «Про надра», «Про державні закупівлі», «Про засади функціонування ринку природного газу», «Про угоди про розподіл продукції». «Проте суть цих змін звелась тільки до головного: якщо є якісь питання, не врегульовані законодавством, вони регулюються законом про розподіл продукції. У той час, коли в країнах розвиненої демократії такі питання регулюються чинним законодавством», – наголосив народний депутат.

За інформацією від Ігоря Васюника, зареєстрований законопроект № 2936 пропонує внести зміни до Закону України «Про угоди про розподіл продукції», які дозволять територіальним громадам брати участь у процесі укладення такої угоди, убезпечити себе від ризиків негативних екологічних наслідків шляхом обов’язкового страхування. Законопроект також передбачає спрямовувати щонайменше 10 % державної частки прибутку на розвиток території місцевого самоврядування.

Пан Васюник запропонував Кабінету Міністрів України дати чітке доручення науковим установам, профільним організаціям підготувати ґрунтовні висновки про вплив на навколишнє середовище під час видобування сланцевого газу. На його переконання, це допоможе запобігти екологічним проблемам.

Народний депутат звернув увагу на засекреченість угоди та підкреслив, що відсутність будь-якої інформації щодо цієї угоди навіть для членів профільного комітету є неприпустимою, оскільки йдеться про найбільший інвестиційний проект за часи незалежної України.

Ігор Васюник також вказав на важливість громадського обговорення та поширення інформації від органів виконавчої влади до органів місцевого самоврядування. «В Європі відсутність такої моделі призводить до зупинки процесу видобування сланцевого газу. В Україні схожа ситуація: за чинним Законом України «Про угоди про розподіл продукції», органи місцевого самоврядування не можуть виступати сторонами такої угоди. Як наслідок – територіальні громади не мають важелів впливу та контролю за розробкою корисних копалин на їхній території. Чинне законодавство не дозволяє органам місцевого самоврядування стягувати податки та збори за користування надрами, а також брати участь в розподілі продукції», – пояснив народний депутат. Саме тому Ігор Васюник вважає, що на законодавчому рівні необхідно закріпити механізм, який би дозволив враховувати інтереси територіальних громад.

Учасники зібрання запропонували створити при Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки ВР України консультативну групу за участю народних депутатів, представників виконавчої влади, експертів, науковців, громадськості для напрацювання відповідних законодавчих та нормативних актів.

За результатами комітетських слухань 15 травня 2013 року голова Комітету Микола Мартиненко запропонував надати пропозиції до запропонованого проекту рішення, який з їх урахуванням буде розглянуто на відкритому засіданні Комітету найближчим часом.

7 червня 2013 року Комітет ВР України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки оприлюднив Рекомендації комітетських слухань на тему «Видобуток сланцевого газу в Україні: перспективи та виклики» (15 травня 2013 року), затверджені на засіданні Комітету 5 червня 2013 року (протокол № 7).

«Екологічні проблеми видобування сланцевого газу в Україні»
Слухання в Комітеті ВР України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, 22 травня 2013 року

На слуханнях виступили народні депутати, урядовці, представники іноземних компаній, авторитетні науковці, керівники громадських екологічних організацій, представники місцевого самоврядування областей, в яких планується видобування сланцевого газу.

ВЕГО «МАМА-86» представляла на цьому заході член Координаційної ради, голова Екологічної громадської організації «МАМА-86» (м. Артемівськ Донецької області) Галина Олійникова.

У виступах доповідачів зокрема йшлося про ризики забруднення водоносних горизонтів та водних об’єктів, необхідність використання значних обсягів води при видобуванні, технологічне застосування небезпечних хімічних речовин, можливе посилення сейсмоактивності при масовому застосуванні гідророзриву пласту, необхідність використання значного земельного фонду, необхідність утилізації відходів буріння, ймовірність викидів сланцевого газу в атмосферу, що сприяє парниковому ефекту.

Представники компаній, які прагнуть видобувати сланцевий газ в Україні, розповідали про безпечність технологій, які вони застосовують під час видобування.

Представники неурядових екологічних організацій та інститутів громадянського суспільства у своїх виступах аналізували зміст інформації, яку подають компанії «Шелл» та «Шеврон» для громадськості, на предмет її достовірності та «високих міжнародних стандартів», які базуються на радянських технологіях минулого століття і які компанія «Шелл» використовує на буровому майданчику свердловини «Біляєвска-400» у Первомайському районі Харківської області. У цих виступах було висловлено занепокоєння з приводу ігнорування урядом України при прийнятті рішень наявності та змісту міжнародних документів з аналізом екологічних, соціальних, правових проблем, пов’язаних з процесом буріння та експлуатації покладів сланцевого газу. Окремо було наведено огляд результатів авторитетних досліджень про проблеми, пов’язані з бурінням та експлуатацією родовищ сланцевого газу у США, вплив хімікатів на довкілля, здоров’я та клімат. Наприклад, згідно з даними Агентства США з охорони довкілля, від 20% до 40% хімікатів, які використовують при гідророзриві, потім залишаються під землею, не піддаються біологічному розкладу і є причиною забруднення води і ґрунтів. Представники громадянського суспільства наполягали, що для захисту здоров’я людей та довкілля необхідно заборонити використання методу гідравлічного розриву пласту на території країни та передали до Комітету висновок громадських екологічних організацій «Екологічні проблеми видобування сланцевого газу в Україні».

17 липня 2013 року Комітет ВР України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи оприлюднив рішення Комітету № 13/1 від 4 липня 2013 року «Щодо слухань у Комітеті на тему "Екологічні проблеми видобування сланцевого газу в Україні"» за результатами комітетських слухань 22 травня 2013 року.

***

Для довідки:

Гідравлічний розрив пластів (ГРП) (або коротко «фрекінг», від англ. «fracking») передбачає нагнітання у породи великих кількостей води під великим тиском, що спричиняє тріщини у породі, а потім закачування суміші води та твердої речовини «пропанту» (дрібнозернистий пісок та невеликі кількості інших додатків, відомих як хімічні речовини для фрекінгу, які допомагають утримувати тріщини відкритими) у свердловину і через перфоратори в обсадженні у сланцеву породу для видобутку нетрадиційних видів викопного палива (таких як метан вугільних пластів, газ ущільнених пісковиків та сланцевий газ) та для підвищення дебіту виснажених нафтових родовищ. Гідравлічний тиск, створений закачуванням рідини у свердловину, достатній для того, щоб утворилися тріщини (фіссури) у резервуарі і сланцева порода розкололася на відстані 1000 м у кожний бік від сталевого трубопроводу, вивільняючи газ з порід та допомагаючи газу попасти у свердловину через численні тріщини у породі та піднятися на поверхню.

Через природно низьку концентрацію газу запаси кожної свердловини зазвичай виснажуються через 12-18 місяців. Особливості геологічної будови створюють необхідність буріння нової свердловини поряд із вже існуючою, що призводить до надміру щільного розташування свердловин. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), «в той час як для традиційних покладів на суші зазвичай потрібна одна свердловина на 10 кв. км, для нетрадиційних необхідно більше однієї свердловини на 1 кв. км і до 10 свердловин на один кущовий майданчик, що істотно ускладнює наслідки буріння свердловини (так званий кумулятивний вплив) та подальший вплив буріння після входу в пласт на навколишнє середовище та місцевих жителів».

Управління енергетичної інформації Міненерго США оцінює українські запаси у 1,2 трлн м³, що ставить Україну на четверте місце в Європі за обсягами запасів після Польщі, Франції та Норвегії. Однак ця цифра не відображає реальну кількість газу, яку можна видобути, ця цифра може бути на порядок меншою (як це сталось у випадку з Польщею).

Нафтогаз України сподівається почати його видобуток на території країни вже до 2015 р. Серед компаній, зацікавлених у видобутку сланцевого газу в Україні, слід зазначити американські ExxonMobil, Shell, Chevron, Halliburton. Протягом 2011 р. Україна домовилася про співробітництво з 21 компанією в сфері видобутку вуглеводнів, зокрема сланцевого газу та вугільного метану. У квітні 2012 року державою були повідомлені переможці тендеру на видобуток сланцевого газу з використанням гідравлічного розриву пластів в Україні: ними стали компанії Chevron (розвиток Олеської площі - територія Львівської та Івано-Франківської областей) та Shell (розвиток Юзовської площі - територія Харківської та Донецької областей).

Сланцевий газ як газ, який продукують з горючих сланців, які є сумішшю сланців і керогену (геохімічно перетвореного залишку органічної речовини, органічна частина горючих сланців). Газ продукують з керогену хімічним способом, тобто при розчиненні керогену в бензолі і толуолі отримують метан, діоксид вуглецю і воду. Сланцевий газ, як і газ щільних порід та метан вугільних пластів, є видом нетрадиційного природного газу, який переважно складається з метану і залягає в сланцевих пластах глибоко під землею. «Нетрадиційним!» його називають через особливості видобутку. Сланець – це осадова гірська порода, сформована внаслідок ущільнення грязей, глини та інших дрібнозернистих порід. Таке походження ускладнює добування, оскільки сланцева порода ламка і не пропускає воду. Тому використовується технологія фрекінгу.

Технологія здійснення ГРП включає в себе закачування в свердловину за допомогою потужних насосних станцій рідини розриву. За допомогою сильного напору води створюють тріщини у гірських породах на глибині від 1000 до 5000 метрів. Через ці шпарини газ може надходити у свердловину і підніматись нагору.

При бурінні однієї свердловини використовуються десятки тонн хімікатів, склад яких становить «комерційну таємницю». Під час виконання гідравлічних розривів лише для однієї свердловини використовується від 9 000 до 29 000 м³ води. Частина води (1 300 — 23 000 м³ води з однієї свердловини) потім повертається на поверхню. Ця вода містить хімічні речовини зі сланцевих порід: важкі метали, природні радіоактивні матеріали та різноманітні забруднюючі речовини, що використовуються при закачуванні, включаючи токсичні речовини.

Ризик потрапляння цих хімікатів у ґрунтові води під час фрекінгу пов'язаний з:

• розливанням бурового розчину, зворотнім потоком, витіканням з відстійників або з транспортних засобів під час перевезення;
• Протіканнями або аваріями, спричиненими непрофесійними діями персоналу або пов'язаними із використанням застарілої техніки;
• Протіканнями, спричиненими дефектами обсадки свердловини: документи свідчать, що 6 % свердловин для гідророзриву виходять з ладу відразу, а 50 % — протягом 15 років;
• Протіканнями, які сталися під землею, через природні або штучні тріщини та ходи. Більша частина рідини для фрекінгу залишається під землею (до 80% закачаного об'єму). Деякі дослідження на комп'ютерних моделях показують, що ця рідина теоретично може мігрувати до природних запасів питної води (таких як водоносні горизонти і джерела) часто за кілька років.

Дослідження Європейського Парламенту «Вплив видобування сланцевого газу та сланцевої нафти на довкілля та здоров'я людей» показало, що 58 з 260 речовин мають одне або кілька небезпечних властивостей:

• шість речовин (акриламід, бензол, етилбензол, ізопропілбензол (кумол), нафталін, тетранатрій етилендіамінтетраацетат) відносять до списку речовин найвищої небезпеки (згідно класифікації Європейської Комісії);
• одну речовину (нафталін-біс (1-метилетил) у цей чай досліджують, оскільки вона вважається стійкою, здатною до біоакумуляції та токсичною;
• дві речовини (нафталін і бензол) присутні в першому списку з 33 пріоритетних речовин, який складений відповідно до Додатку X Рамкової Водної Директиви ЄС 2000/60/ЄC, а тепер – Додатка II до Директиви за пріоритетними речовинам (Директива 2008/105/ЄC);
• 17 речовин класифікують як токсичні для водних організмів (коротко та/або довгострокові);
• 38 речовин класифікують як небезпечні токсини (для здоров'я людини), такі як 2-бутоксіетанол;
• вісім речовин класифікують як відомі канцерогени, такі як бензол (за класифікацією Глобальної Гармонізованої Системи – GHS: Carc. 1А) і акриламід, оксид етилену, а також різні розчинники на основі нафти, що містять ароматичні речовини (за класифікацією GHS: Carc. 1В);
• шість речовин класифікують як можливі канцерогени (Carc. 2), такі як гідроксиламін гідрохлориду;
• сім речовин класифікують як мутагенні (Muta. 1B), такі як бензол та оксид етилену;
• п’ять речовин класифікують як такі, що мають вплив на репродуктивні процеси (Repr. 1B, Repr. 2).

Численні наукові і медичні дослідження показують, що РГП дійсно дуже серйозно впливає на якість питної води. Щодо впливу на клімат, у МЕА вважають, що розвиток сланцевої промисловості спрямує викиди CO₂ «траєкторією яка в довгостроковому вимірі призведе до підвищення [глобальної] температури на понад 3,5 C» (http://www.sustainablefuture.cornell.edu/news/attachments/Howarth-EtAl-2011.pdf).

Додатково: Розвідка та видобуток сланцевого газу: соціальні та екологічні виклики(короткий огляд) / проф. Джон Бонайн, Кравченко О. В., Хомечко Г. І. // За заг. редакцією Кравченко О. В. – Львів, 2013.

(Джерело основних визначень: http://uk.wikipedia.org/wiki/Гідравлічний_розрив_пластів)