Синергізм міжнародних хімічних конвенцій: плани дій України для просування та розвитку цілей хімічної безпеки |
Tuesday, 09 June 2015 15:50 | |||
Міжнародні хімічні конвенції — Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі та Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (СОЗ) є багатосторонніми природоохоронними угодами, які поділяють спільну мету захисту здоров’я людей та навколишнього середовища від небезпечних хімічних речовин і відходів. Україна є Стороною цих міжнародних угод. 10 жовтня 2013 р. була прийнята Мінаматська конвенція про ртуть — глобальний договір для захисту здоров’я людей та довкілля від негативного впливу ртуті. Для набуття чинності необхідно, щоб Мінаматську конвенцію ратифікували 50 країн. На сьогодні її підписали 128 країн та 12 — ратифікували. На жаль, Україна не змогла підписати дану міжнародну угоду до 10 жовтня 2014 р., і на сьогодні, для країни існує тільки можливість приєднання до неї. Рішення про розширення співпраці та координації між Базельською, Роттердамською та Стокгольмською конвенціями (так звані «Рішення про синергетичні зв’язки») були розглянуті та прийняті конференціями Сторін Базельської конвенції (рішення BC-IX/10, червень 2008), Роттердамської конвенції (рішення RC-4/11, жовтень 2008 р.) та Стокгольмської конвенції (рішення SC-4/34, травень 2009). До «Рішень про синергетичні зв’язки» відносяться спільні взаємодії країн на національному, регіональному та глобальному рівнях щодо організаційних питань; технічних питань; питань управління інформацією та підвищення обізнаності громадськості; адміністративних питань та прийняття рішень. У лютому 2010 р. було одночасно проведено позачергові наради конференцій Сторін Базельської, Роттердамської та Стокгольмської конвенцій та прийнято рішення щодо спільної діяльності; спільних управлінських функцій; спільних послуг; синхронізації бюджетних циклів; спільних аудитів (ревізій) та механізмів огляду. У 2011 р. конференції Сторін Базельської, Роттердамської та Стокгольмської конвенцій прийняли ідентичні рішення щодо подальшої співпраці та координації. Серед іншого, цими рішеннями було затверджено тимчасові секретаріати конвенцій; наскрізні та спільні заходи діяльності, які рекомендовано включити до програм роботи конвенцій; детальне технічне завдання для огляду процесу синергії та проведення одночасних позачергових нарад конференцій Сторін у 2013 р. У 2013 р. разом було проведено звичайні та одночасно позачергові наради конференцій Сторін Базельської, Роттердамської та Стокгольмської конвенцій, на яких були прийняті ідентичні спільні рішення щодо розширення співпраці та координації між трьома конвенціями. Також конференції Сторін схвалили рішення щодо організації роботи Секретаріату, управління і прийняли рекомендації для подальшої діяльності з точки зору домовленостей про синергізм. Подальший огляд механізмів синергізму буде зроблено на нарадах конференцій Сторін у 2017 р. Конференції Сторін також вжили заходів щодо наступного: зміцнення співпраці та координації між технічними органами трьох конвенцій; більш широке співробітництво; прозорість та підзвітність; сприяння пошуку фінансових ресурсів для сталого управління хімічними речовинами та відходами. Напередодні відкриття чергових спільних конференцій Сторін Стокгольмської, Базельської та Роттердамської конвенцій ВЕГО «МАМА-86» організувала та провела 23 квітня 2015 р. у рамках Міжнародного екологічного форуму «Довкілля для України» круглий стіл на тему «Синергізм міжнародних хімічних конвенцій (Базельська, Роттердамська, Стокгольмська, Мінаматська): плани дій України для просування та розвитку цілей хімічної безпеки». На круглому столі було обговорено наступні питання:
Модератором заходу виступила Ольга Цигульова, координатор тематичного напрямку з хімічної безпеки ВЕГО «МАМА-86». Про хід та проблеми імплементації Стокгольмської конвенції в Україні доповідали: Олександр Посмітний, головний спеціаліст відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу Держекоінспекції України; Валерій Михайленко, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Володимир Четвериков, національний координатор проекту ГЕФ «Екологічно ефективне поводження та остаточне знешкодження поліхлорованих дифенілів (ПХД) в Україні». Про хід та проблеми імплементації Базельської конвенції в Україні доповів Дмитро Скрильніков, голова ГО «Бюро екологічних розслідувань», який також презентував матеріали Тамари Кутонової, національного співробітника проектів ОБСЄ в Україні. Про хід та проблеми імплементації Роттердамської конвенції в Україні доповідали: Михайло Малков, національний координатор проекту ФАО/ЄС в Україні; Юлій Хомутовський, заступник директора ДП «Комітет з питань гігієнічного регламентування Держсанепідслужби України». Про Мінаматську конвенцію та перспективи приєднання до неї України доповідали: Ганна Виговська, завідувач кафедри екологічної безпеки Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління; Юлія Романська, помічник народного депутата України. Доповідачі та виступаючі у дискусіях відмітили, що незважаючи на певні досягнення на шляху імплементації трьох хімічних конвенцій в Україні, існують проблеми, які не дають країні досягти позитивних змін щодо покращення ситуації з управління небезпечними хімічними речовинами та відходами з метою захисту здоров’я людей та довкілля:
З того часу позиція України щодо включення хризотилового азбесту під юрисдикцію Роттердамської конвенції залишається незмінною. Відмова підтримати рекомендації, які підготовлено науковим органом Конвенції, може свідчити про те, що Сторони не довіряють його роботі, і у такому випадку Конвенція не відповідає своєму мандату. Тому збереження цілісності Роттердамської конвенції є одним із завдань для України. На завершення заходу відбулось обговорення механізмів та можливостей більш ефективної імплементації хімічних конвенцій в Україні, наявності потенціалу та подальших кроків на шляху до приєднання України до Мінаматської конвенції про ртуть та перспектив створення в Україні Центру синергізму хімічних конвенцій і Стратегічного підходу до міжнародного регулювання хімічних речовин (СПМРХР) — національного міжвідомчого органу для координації дій з виконання відповідних завдань Україною, як Стороною хімічних конвенцій та СПМРХР. Ми сподівались, що напрацювання круглого столу на тему «Синергізм міжнародних хімічних конвенцій (Базельська, Роттердамська, Стокгольмська, Мінаматська): плани дій України для просування та розвитку цілей хімічної безпеки» знайдуть своє відображення у позиції офіційної делегації України на потрійній конференції Сторін Базельської, Роттердамської та Стокгольмської конвенцій, яка проходила з 4 по 15 травня 2015 р. у Женеві (http://mama-86.org.ua/index.php/uk/chemsec/chemsec-news/710-2015-06-09-10-59-22.html), але, на жаль, з відомостей про перевірку повноважень представників, що беруть участь у спільних нарадах конференцій Сторін Базельської, Роттердамської та Стокгольмської конвенцій стало відомо, що делегація України на цьому заході має тільки статус спостерігача.
|