Воді судилося стати важливим ресурсом нашого століття і, можливо, тисячоліття. У Європі та Азії, як і в більшості країн світу, потреба у чистій воді буде продовжувати зростати, в той час як, запаси її будуть скорочуватися. Водні ресурси знаходяться у стані стресу через надмірне використання, забруднення та посухи. Частина районів планети потерпає від руйнівних повеней, які почастішали за останні роки.

Економічні та соціальні ціна помилок водного управління та шкоди, заподіяної водними катастрофами наростають в регіоні ЄЕК ООН: від Північної Америки до Європи, від Середземного моря до Центральної Азії. Трансгранична співпраця між країнами, які поділяють річки, озера і підземні води,  — має важливе значення для успішного управління водними ресурсами. Понад 150 великих річок та 50 великих озер в регіоні ЄЕК ООН проходять або є кордонами між двома і більше країнами. В регіоні визначено понад 170 транскордонних підземних водоносних горизонтів, і ця робота продовжується.

Водні ресурси двадцяти європейських країн залежать від сусідніх країн на більш ніж 10 відсотків. П’ять країн отримують до 75% своїх ресурсів з країн, що знаходяться вище за течією. Майже одна третина із 730 млн. європейців живуть у країнах, що вже страждають від значного водного стресу. У регіоні ЄЕК ООН (56 країн), за оцінками експертів, 120 мільйонів людей не мають доступу до безпечної питної води.

Водна Конвенція

Прийнявши Конвенцію по охороні та використанню транскордонних водотоків і міжнародних озер, країни ЄЕК ООН запровадили безпрецедентні заходи, які гарантують розумне і справедливе використання спільних вод. Водна Конвенція була прийнята в Гельсінкі в 1992 році, незадовго до Конференції в Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і сталого розвитку. Конвенція вступила в силу у 1996 році, та станом на 2009 рік 36 країн є Сторонами Конвенції. Головна мета Водної Конвенції полягає у зміцненні місцевих, національних та регіональних заходів в регіоні ЄЕК ООН із захисту і забезпеченню якості, кількості і сталого використання транскордонних водних ресурсів.

Конвенція запроваджує цілісний підхід, заснований на розумінні того, що водні ресурси є інтегруючою складовою екосистем, суспільства та економіці. Конвенція запроваджує комплексне управління водними ресурсами замість акцентів, якими займалися раніше і які передбачали роботу щодо локалізованих джерел забруднення та управління окремими компонентами екосистем.

Конвенція зобов’язує країни виконувати певні загальні та практичні зобов’язання щодо:

• запобігання, обмеження і зниження негативного транскордонного впливу на навколишнє середовище, здоров’я населення та соціально-економічні умови;
• управління спільними водними ресурсами розумним і справедливим чином з використанням екосистемного підходу і керуватися принципом обережності і принципом «забруднювач платить»;
• збереження і відновлення екосистем;
• проведення оцінки впливу на навколишнє середовище, щоб скласти план на випадок непередбачених ситуацій, встановлення цільових показників якості води та зведення до мінімуму небезпеки аварійного забруднення вод.

Конвенція вимагає від сторін укладення двосторонніх або багатосторонніх угод, а також створення інституцій  — спільних органів, таких, як Комісій по річкам та озерам  — для виконання зобов’язань за цими угодами.

Ключі до успіху

Конвенція по Воді створює міцну правову основу для співпраці з питань спільного використання водних ресурсів в регіоні ЄЕК ООН.

Вона забезпечує експертизу та консультування з стратегічних і технічних питань, а також дає країнам керівні принципи з питань розробки нових угод та зміни існуючих, створення спільних органів, забезпечення безпеки дамб, управління під час повеней, а також запобігання забруднення та реагування на них.

Вона здійснює моніторинг та наглядає за впровадженням, і постійно розвивається, збагачується завдяки роботі її Сторін та секретаріату, з метою вирішення старих і нових проблем транскордонного управління водними ресурсами.

Вона інтегрує нові концепції та ідеї в своїй роботі, такі, як адаптація до зміни клімату в транскордонному контексті, платежі за послуги екосистем.

Вона пропонує допомогу в рамках проектів, практикумів, семінарів, заходів з розвитку потенціалу, обміну інформацією та спільних дій.

Вона сприяє запобіганню конфліктів, безпеці та співробітництву.

Водна Конвенція є живою угодою, що розробила два протоколи  — по воді та здоров’ю та щодо цивільної відповідальності – та стала основою для більшості угод щодо транскордонних вод в регіоні.

Розвиток співпраці

Конвенція по Воді є моделлю для транскордонного співробітництва в регіоні ЄЕК ООН. Вона дала поштовх укладанню угод, а саме: Конвенції із захисту річки Дунай (1994 рік), у якій застосовується положення Конвенції в конкретному субрегіональному контексті; угод про Чудське озеро і на річках Сава, Буг, Маас, Рейн та Шельда.

Конвенція сприяла розвитку плідної співпраці між п’ятьма країнами: Угорщиною, Румунією, Сербією, Словаччиною, Словенією та Україною, кордони яких перетинає річка Тиса. Конвенція спрямувала роботу багатьох спільних органів і сприяла створенню кількох нових: комісія по річках: Ельба, Дунай, Маас, Одер та Шельда, на озерах Женева, Охрід та Чудське.

Водна Конвенція вплинула на розробку принципів і підходів Рамкової водної директиви ЄС.

Керівні принципи впровадження

Країни — Сторони і держави, які не є Сторонами Конвенції можуть звернутися по допомогу з ратифікації і впровадження Конвенції.

З метою допомоги допомогу країнам з перехідною економікою з питань ратифікації та впровадження Конвенції Секретаріат ЄЕК ООН розробив практичне керівництво, яке пояснює правові і технічні аспекти впровадження Конвенції в поєднанні з конкретними прикладами належної практики. Керівництво призначене як практичний інструмент, який враховує специфічні потреби країн.

Нарощування потенціалу

Проект ЄЕК ООН «Потенціал для водного співробітництва» (CWC) покликаний розширити знання фахівців і службовців в країнах Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії (СЄКЦА) в галузі управління транскордонними водами та створення мережі для обміну досвідом між річковими басейнами та країнами шляхом організації семінарів щодо роботи транскордонних комісій, управління інформацією та участі громадськості, впровадження Протоколу про воду та здоров’я, спільного моніторингу та оцінки.

Оцінка вод

Водна Конвенція зобов’язує країни вести спільний моніторинг і оцінювати стан їх спільних водних ресурсів та ефективність заходів, які спрямовані на усунення транскордонних впливів.

Для здійснення цього найважливішого зобов’язання на практиці були розроблені технічні та стратегічні керівні принципи з моніторингу та оцінки стану транскордонних річок, озер і підземних вод. Ці принципи були основою для цілого ряду пілотних проектів на транскордонних річках, озерах і підземних водах, які були спрямовані на спільне визначення потреб в інформації та розробці систем моніторингу.

Перша детальна оцінка стану транскордонних вод в регіоні ЄЕК ООН була здійснена у рамках Водної Конвенції з 2003 до 2007 року. Понад 100 експертів з усього регіону взяли участь у цій роботі. Оцінка зроблена для 140 транскордонних річок і 30 транскордонних озер в європейській і азіатській частинах регіону, а для 70 транскордонних підземних водних горизонтів, що знаходяться в Центральній Азії, на Кавказі і Південно-Східній Європі. Зараз виконується друга оцінка, яка спрямована на моніторинг прогресу у виконанні політичних, законодавчих та інституційних зобов’язань країн в рамках Конвенції.

Обмін інформацією

Безкоштовний, ефективний та своєчасний обмін інформацією має ключове значення для зміцнення довіри і розробки спільного бачення проблем сусідніми країнами, особливо це стосується випадків забруднення від аварій або здійснення інфраструктурних проектів, які можуть мати транскордонний вплив (на приклад: Центрально-Азійська Регіональна інформаційна база водного проекту (CAREWIB) для розширення доступу та обміну інформацією з питань водних ресурсів і навколишнього середовища в Центральній Азії з доступом в Інтернет до самої останньої інформації.

Зниження промислових аварій

Сторони Водної Конвенції і Конвенції по транскордонному впливу промислових аварій вирішили працювати разом для запобігання аварійного забруднення транскордонних вод.

Спільна група експертів, що створена в рамках двох Конвенцій, розробляє рекомендації та конкретні проекти з метою запобігання хімічних аварій та обмеження їх наслідків.

Адаптація до зміни клімату

Зміна клімату вже торкаються екосистем в регіоні ЄЕК ООН. Зростає кількість і сила повеней, посух, виснаження запасів води і пожеж. Водні ресурси знаходяться під загрозою, змінюються або знищуються місця проживання диких тварин. Адаптація може бути єдиним практичним засобом. Лише лічені країни вже розробили національні стратегії адаптації.

Керівні принципи по воді та адаптації до зміни клімату, розроблені в рамках Конвенції і включають в себе способи оцінки впливу клімату, пом’якшення наслідків посухи та повеней за допомогою інтегрованого управління водними ресурсами (ІУВР) та відповідного транскордонного співробітництва, а також корегування політик і стратегій, пов’язаних з управлінням транскордонних вод.

Конвенція також займається управлінням транскордонними повенями, обміном досвідом між країнами ЄС і країнами, що не входять до ЄС, а також розробкою надійної правової бази в цій галузі.

Сприяння діалогу

Відповідно до Конвенції, Рамкової водної директиви ЄС і Протоколу про воду та здоров’я з 2006 року проводяться «Діалоги з національних політик» для розробки політик (наприклад, нові регулятивні нормативи) в цій галузі. Такі Діалоги проходять у Вірменії, Киргизстані, Республіці Молдова та Україні, кожний з яких має конкретні цілі. В Україні, наприклад, діалог націлений на зміцнення потенціалу влади з управління водними ресурсами з урахуванням змін клімату задля забезпечення безпечного питного водопостачання та належних умов санітарії.

Цінність екосистем

Сторони Конвенції визнали важливість та цінність послуг екосистем і мають запроваджувати концепцію плати за такі послуги.

Задля впровадження цих зобов’язань були розроблені Рекомендації щодо платежів за екосистемні послуги (ПЕП) в контексті ІУВР, впровадження яких здійснювалося шляхом допомоги у розвитку потенціалу та інформаційно-освітніх заходів, виконання пілотних проектів «Впровадження платні за послуги екосистем в басейні озера Іссик-Куль (Киргизстан) та її тиражування в Центральній Азії».

Розширення меж впливу Конвенції

У 2003 р. до Водної Конвенції була внесена поправка, що дозволяє приєднання країн, які не входять до регіону ЄЕК ООН, таким чином інші країни світу були запрошені до використання правової бази та досвіду Конвенції. Як тільки поправка вступить в силу, це буде мати особливе значення для країн-сусідів регіону ЄЕК ООН, таких, як Афганістан, Китай та Ісламська Республіка Іран.

Секретаріат Конвенції відіграє активну роль в структурі ООН-Вода, що є інструментом зміцнення координації та узгодженості дій в рамках системи ООН з питань води, і особливо в роботі Спеціальної робочої групи з транскордонних вод.

Конвенція також тісно співпрацює з відповідними конвенціями та організаціями, з метою об’єднання своїх сильних сторін і уникнення дублювання зусиль.

ЄЕК ООН є однією з п’яти регіональних комісій ООН і була створена у 1947 році. Вона є регіональним форумом для урядів країн Європи, Північної Америки, Центральної Азії та Ізраїля для вивчення економічних, екологічних та технологічних проблем регіону і розробки рекомендацій щодо дій.

Водна Конвенція є частиною широкої екологічної правової бази, що стосується вирішення транскордонних проблем в регіоні ЄЕК ООН, таких як забруднення повітря, оцінки впливу на навколишнє середовище, промислових аварій та екологічної демократії.

При підготовці даного інформаційного матеріалу використані напрацювання Секретаріату Конвенції: http://www.unece.org/env/water

Інформаційний матеріал підготований ВЕГО «МАМА-86» до Дня води 2009 для вільного розповсюдження з посиланням на джерело.